
Маршрут починається від адміністративної будівлі біосферного заповідника. Орієнтир – кінець дороги (точніше, її подоби) в селі. Далі праворуч буде переїзд по воді через річку, і трохи далі – міст для пішоходів. Адміністративна будівля знаходиться ліворуч, а початок маршруту – через міст і направо. Подальший орієнтир – місцева школа, стежка починається відразу за нею.
Це справді унікальне місце. Сюди важко дістатися, під’їзна дорога дуже погана, і протягом року на стежку виходить лише декілька тисяч туристів. Перепад висот – 450 метрів. Сам карстовий міст, який знаходиться наприкінці маршруту, на думку вчених, утворився ще в той час, коли Карпати були морським дном.
На стежці розташовано ще декілька цікавих об’єктів. Відмінні панорами на каньйон річки Тиса та румунську частину Карпат відкриваються зі скелі Чур. А трохи нижче розташована найбільша печера Українських Карпат – Дружба. Довжина розвіданих проходів – близько 1 км. Щоправда, вона взагалі не розрахована на відвідування туристами, навіть вхід досить важкий.
Маршрут позначений кількома табличками, так що не заблукаєте. Врахуйте, що ніякої туристичної інфраструктури, крім інформаційної, на стежці й поряд із нею немає. Повна прогулянка займе не менше 4 годин, так що беріть воду та бутерброди. Ще один важливий момент: на більшій частині маршруту у вас не буде мобільного зв’язку.
Маршрут цікавий з декількох причин. По-перше, він чимось закінчується, в даному випадку мостом. А по-друге, вся стежка проходить через незайманий буковий праліс, внесений до світової спадщини ЮНЕСКО (в Україні всього 4 таких об’єкти).
Цей маршрут можна поєднати з маршрутом до печери Молочний камінь. Тобто піднімаєтеся до печери, далі не спускаєтесь, а йдете лісом по перевалу до карстового мосту та спускаєтесь у село Велика Уголька. У такому випадку маршрут розтягнеться на весь день. Але самостійно йти немає ніякого сенсу, ви просто заблукаєте.