Днями не стало Михайла Баника – відомого громадського, культурного і політичного діяча Закарпаття, художника, заслуженого майстра народної творчості України, почесного громадянина Ужгорода.
Народився М.Баник 9 жовтня 1926 р. у селі Вербовець Севлюського округу (нині Виноградівського району) у багатодітній родині Івана та Юлії Баників. Через злиденне життя батьки переселилися у село Дубрівка на Ужгородщині, де тяжкою працею на тютюнових плантаціях здобували для сім’ї хліб насущний. Закінчив народну школу, навчався у Середнянській горожанці. Під впливом учителів захопився малюванням, а через деякий час, у 1941 р., став учасником виставки дитячого малюнку в Будапешті, де його акварельна робота посіла перше місце.
Маючи вокальні здібності, у 1946 р., М.Баник поступив в Ужгородське музичне училище, але за наполяганням матері, яка вважала, що син повинен займатися не музикою, а заробляти на життя, залишив музучилище і пішов працювати черговим на залізничному вокзалі – на вузькоколійному напрямку «Ужгород-Анталовці». Та потяг до малювання привів його у тому ж році до Ужгородського художнього училища, де вчився у таких відомих художників, як Йосип Бокшай, Адальберт Ерделі, Федір Манайло, Ернест Контратович та ін.. Але закінчити навчання не вдалося. Після третього курсу його направляють на роботу вчителем початкових класів на Рахівщину, потім призначають інспектором Рахівського окружного відділу народної освіти, а у 1951 р. переводять на посаду наукового працівника Закарпатьського обласного архіву в Берегові, згодом – інспектора Ужгородського райвідділу культури.
Упродовж усіх років чимало часу присвячував улюбленій справі – малюванню. Любов до мистецтва привела М.Баника в Закарпатський український музично-драматичний театр, де він працював художником-декоратором, під керівництвом талановитого художника Миколи Манджуло майстерно виконав декорації до вистав «Циганка Аза» М.Старицького, «Украдене щастя» І.Франка, «Ревізор» М.Гоголя, «Іркутська історія» М. Арбузова та ін.
Неспокійний характер, жадоба знань і нових відкриттів вели Михайла Баника у подальші роки на будівництво Братської ГЕС, по Сибіру, Криму, Білорусії, Кавказу. Етапною датою його життя став 1984 рік, коли за направленням Спілки художників України працював на творчій базі Седнів, де створив серію цікавих олійних, акварельних робіт та картин, виконаних олівцем, тушшю і пером.
Загальна кількість художніх полотен митця вражає – понад тисяча робіт! Таким доробком міг би пишатися будь-який художник. Серед робіт привертають увагу «Околиця села Кострино», «Дорога в лісі», «Весна йде», «Гори Карпати», «Зима в Карпатах», «Руїни Середнянського замку», «Ужгородський замок», «Ротонда», «Панорама Ужгорода», «Літо над рікою Тур’я», «Тиша над Ужем», «На річці Латориця» та ін.
Незважаючи на вагомі здобутки, перша персональна виставка творів Михайла Баника була організована тільки у 1986р. у залах Закарпатського краєзнавчого музею – до 60-річчя від дня його народження. Ця виставка під назвою «Мій рідний край – квітуче Закарпаття» засвідчила талант, широкий діапазон творчості, багатство і жанрову різноманітність його художніх полотен.
Великим успіхом у шанувальників образотворчого мистецтва краю користувалися його наступні виставки – у 1996р. у Будапешті, 1996,2001 та 2006 років в Ужгороді (в обласному художньому музеї) – з нагоди 70-річчя, 75-річчя та 80-річчя від дня народження.
З 1989р., упродовж 20-ти років Михайло Іванович очолював Спілку майстрів народної творчості Закарпаття, зробивши помітний внесок у розвиток народного мистецтва краю.
З кінця 80-х років минулого століття М.Баник влився в ряди активних борців за незалежність України, приймав активну участь у діяльності обласних організацій Народного Руху України, меморіалу ім.Василя Стуса, крайового товариства «Просвіта», був яскравим промовцем на багаточисельних мітингах і зібраннях в Ужгороді та інших місцевостях Закарпаття, ініціатором та учасником демонтажу більшовицьких символів та встановлення замість них національної символіки українського народу.
За значний особистий внесок у громадсько-політичне та культурне життя області нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, а за активну культурно-просвітницьку діяльність обраний Почесним членом крайового товариства «Просвіта».
Пам’ять про Михайла Баника залишиться у серцях його земляків-закарпатців, митців, просвітян, усіх, хто його знав, хто з ним співпрацював і спілкувався.
Хай йому рідна українська земля буде пером!
Рада Закарпатського крайового товариства «Просвіта»