Таку думку висловила виданню “Трибуна” фінансовий експерт Інна Конар.
Традиційно кожного року 20 травня відзначають свій професійний День українські банківські працівники. Напередодні цього свята ми вирішили поспілкуватися з фінансовим експертом, директором однієї з ужгородських банківських установ Конар Інною Іванівною, аби отримати загальну характеристику стану банківської системи України, дізнатись про наявні проблеми і перспективи галузі.
— Інно Іванівно, наскільки успішно українські банки розпочали 2013рік?
— Перший квартал 2013 року банківська система в цілому закінчила з прибутком, задекларувавши досить високий результат— 3,3млрд.грн. Також варто відзначити, що протягом усієї весни спостерігалося збільшення грошових ресурсів на рахунках фізичних та юридичних осіб. Щодо кредитного портфелю, то він теж трохи (на 0,35%) зріс. Це відбулось переважно за рахунок кредитування юридичних осіб.
Проте говорити про якісь значні позитивні прориви зарано. Під час економічної рецесії можна очікувати негативного впливу несприятливих ринкових умов. Йдеться про послаблення гривні, нестійкий стан більшості підприємств, зменшення платоспроможності населення, погіршення якості кредитних портфелів. Сьогодні великою проблемою є саме обслуговування кредитів. Адже, незважаючи на те, що банки почистили свої портфелі (за рахунок ефективної роботи з недобросовісними боржниками, часткової реструктуризації, продажу, або списання неякісних кредитів), дефолти продовжують з’являтись, що змушує нести значні витрати на формування резервів. Доступу до дешевих закордонних пасивів (як у докризовий період) фінансові установи не мають, тому досить дорого залучають їх у населення. В цей же час відсотки за кредитами – на грані доступності і їх майже немає куди піднімати. Тому процентний дохід банків значно зменшився. Акценти зміщуються в бік збільшення комісійних заробітків, продажу небанківських продуктів, інвестицій в облігації внутрішньої державної позики. Однак попит обмежується можливостями: проблемами в економіці країни, фінансовому стані клієнтів.
— Що зараз відбувається в банківському секторі і які основні тенденції його розвитку?
— Наразі відбувається певна зміна структури, перебудова банківської системи нашої держави. Поступово залишають терени України іноземні банки. Вони або продають свої дочірні установи зі значним дисконтом, або максимально скорочують свою присутність в регіонах. Поганий інвестиційний клімат, непрозора система діяльності, ведення «бізнесу по-українськи» поза межами цивілізованого закону та відсутність перспектив ефективно працювати — це не єдині причини втечі з українського ринку. Несприятлива економічна ситуація склалась як у Європі, так і у всьому світі: тільки за 2012 рік в зоні ЄС припинили свою діяльність 511 фінансових установ. Від’ємні показники зростання ВВП іноземних країн, падіння капіталу ведучих банків змушують їх зменшувати свої активи, звертати філії за кордоном і частково на батьківщині. Наш ринок уже покинули Volksbank, Commerzbank, SEB, Erste Bank, Сведбанк.
Наслідки виходу західного банківського капіталу можуть бути досить серйозні для України. Це перш за все скорочення кредитного потенціалу, котре потягне за собою скорочення ВВП, зменшення податків, бюджету, що відображатиметься на заробітних платах, пенсіях простого населення.
Проте не все так погано. Існує і позитивна тенденція: консолідація, банківські злиття, які переважно відбуваються за рахунок поглинання установ з проблемними портфелями. А це означає укрупнення банків, збільшення стабільності усієї системи. Тобто даний тренд є корисний як для самих банків, так і їх клієнтів. В найближчі роки це стане бізнес-стратегією, яка дозволить оптимізувати роботу усього фінансового сектору.
Як стверджує один із ключових локальних українських гравців ринку: «Таких можливостей для росту і розвитку не було з початку 90-х», адже “банки в Україні ніколи не будуть коштувати так дешево, як сьогодні”.
Фактично банківський сектор перерозподіляється в основному між українськими фінустановами та, частково, російськими. Останні наразі пригальмували свою експансію в Україну. Окремі російські банки взагалі вирішили зосередитись переважно на великих корпоративних клієнтах, яких прагнуть обслуговувати дистанційно та через офіси в містах-мільйонниках. В регіонах вони відділення позакривали, або максимально консолідували, скоротили персонал до необхідного мінімуму, оптимізували витрати. До прикладу, уже зменшили свою присутність в областях Промінвестбанк, Альфа-банк, ВТБ.
— Нещодавно увага усього світу була прикута до Кіпру. Чи відобразились рішення, прийняті керівництвом офшорної держави щодо порятунку своєї країни за рахунок вкладників, на депозитних настроях нашого населення?
— Кіпр прийняв вимоги міжнародних кредиторів, намагаючись уникнути неминучого дефолту країни. Початково ЕС і МВФ вимагали значно ширших мір по відношенню усіх банків острову Афродіти. Проте, в кінцевому результаті, вдалось обійтись меншим: постраждали власники великих депозитів (більших від 100 000 євро), котрі не покривались держстраховкою, тільки 2-х проблемних кіпрських банків Bank of Cyprus і Laiki Bank. В інших фінансових установах лише були введені певні обмеження на зняття готівки, її вивіз тощо. Зараз ці бар’єри поступово зникають. Варто звернути увагу, що в будь-якій країні при патовій ситуації для банку вкладникам виплачується тільки гарантована сума (покрита держстраховкою, Фондом гарантування вкладів), що по суті і відбулось в даному випадку.
До Кіпру існує особливе ставлення, як до зони офшору, як до місця, де накопичився тіньовий російський і український капітал, тому, і вимоги міжнародними кредиторами були поставлені досить жорсткі, які раніше не застосовувались до жодної із держав, котрі перебували у скрутному економічному стані.
Тепер країну чекають важкі часи: тривала економічна депресія, зростання безробіття і зубожіння населення. Це підсилюється втратою довіри інвесторів, що спровокувало масовий вивід юридичними і фізичними особами коштів і активів за межі кіпрської банківської системи, а також втечу іноземних банків (таких, до прикладу, як російський ВТБ) із країни, де економіку очікують серйозні зміни і де немає перспектив хоч якогось статусу-кво. Проте для України така ситуація а Кіпрі може стати позитивом у плані повернення частки раніше виведених коштів.
Кожна країна робить свій вибір. До прикладу, Словенія не захотіла йти на повідку у МВФ, заганяючи себе в боргову кабалу і втрату незалежності. Ця невеличка європейська держава намагається самостійно подолати поточні економічні проблеми за рахунок приватизації 15-и державних підприємств, без плазування перед міжнародними фінансовими інституціями.
— Чим сьогодні банки приваблюють клієнтів: високими депозитними відсотками, дешевизною послуг, продуктів, чи якимись іншими родзинками?
— Відсотки за депозитами мають тренд на зменшення. Банківська система акумулювала значні об’єми коштів населення. Варіантів їх прибуткового розміщення — обмаль. Наразі банки не можуть кредитувати в тих розмірах, які давали б ріст економіки. Залучати занадто дорого ресурси – невигідно.
В своїй більшості населення теж обережно ставиться до вибору фінансової установи, розуміючи, що високі відсотки – це завжди плата за ризик.
Кредитування відбувається переважно в галузі короткострокового фінансування потреб юридичних осіб в оборотних коштах, а також у сфері споживчих та бланкових позик населенню. Вартість кредитів в різних банках перекликається. Демпінгу вати в сьогоднішніх ринкових умовах досить важко – це працювати собі в збиток.
Акцент банки роблять на високому сервісі обслуговування клієнтів, на доступності послуг та зручності і простоті їх оформлення , використання.
Передові фінансові установи швидко адаптувались до сучасних реалій, інтенсивно застосовують нові технології, стандарти якісного обслуговування та нетрадиційні методи в менеджменті.
Клієнтам не подобається стояти в чергах, витрачати час на дорогу до відділень, платити зайві комісії, тому банки поступово переводять операції в он-лайн. Тепер не виходячи з дому, з власного офісу можна оплатити будь-які послуги (комунальні платежі, податки, оплату за товар тощо), здійснити переказ коштів, поповнити телефон, відкрити депозит, картку, або відправити заявку на кредит, на оформлення гарантії, отримати он-лайн консультацію і ще безліч цікавих речей. За кордоном уже навіть почали з’являтися банки, які надають виключно віртуальні послуги.
Потреба в офісах не є такою вже й необхідною. Банки мають можливість скоротити витрати на утримання відділень, банкоматів. Так, в тій же Швеції чотири найбільших банки закрили 65% своїх офісів і перестали працювати з готівкою. Їхні відділення – це місце, де можна отримати консультацію, здійснити будь-яку операцію в зонах самообслуговування (ТСО, банкомати).
Найсміливіші прогнози: абсолютно всі банківські операції будуть здійснюватись за допомогою мобільного телефону і зникнуть пластикові карти за відсутністю потреби в них.
Але відділення банків все одно існуватимуть. Вони важливі, як психологічний аспект. В обслуговуванні важливий особистий контакт. Пенсіонери ходять в офіс, щоб поспілкуватись, «вийти в люди». Депозит на велику суму теж не стануть відкривати через Інтернет. І врешті будь-який продаж відбувається на емоційному рівні. А тут вже одними рекламними роликами, смс, або е-мail-пропозиціями не обійдешся. Важлива особистість самого консультанта, його досвід, професіоналізм.
— Інно Іванівно, перед Днем банківських працівників Ви святкуєте і свій День народження. Це символічно. Мабуть, зірки сприяли Вам у виборі професії?
— В 2004 році, коли Президент підписав Указ №316/2004, яким було встановлене професійне свято — День банківських працівників, я уже працювала в одній з найбільших фінансових установ України менеджером з обслуговування корпоративних клієнтів. Фах вибирала, керуючись своїми життєвими цілями.
— Тож вітаємо Вас із подвійним святом – із Днем народження та Днем банківських працівників. Бажаємо наснаги, бійцівського завзяття, адже останніми роками банкірам доводиться працювати в досить екстремальних умовах. Процвітання Вам, трудових успіхів та всіх земних благ.
Розмовляла Лана Морська