З Майдану почалася в чисельних душах велика духовна ревізія всіх основних цінностей, важливих для українців. Не дивно, що при погляді всередину всіх виниклих проблем і духовний зір багатьох наших краян уздрів те, що, на жаль, у багатьох прорахунках, які згодом привели до людських жертв, винні не тільки зажерливість «власть імущих», але й чисто громадянська та духовна позиція священнослужителів різних конфесій.
Адже і вони часто-густо показували, що їм не чужі й надмірні матеріальні блага. Навіть тоді, коли вони не зовсім праведні, а здобуття їх пов’язане з відступом від постулатів духовних вчень.
Ідеться насамперед про те, що в ключові моменти, перед виборами в органи влади замість того, щоб займати нейтральну позицію, проповідувати любов до ближнього взагалі, наші «духовні» провідники закликали в церквах і молитовних будинках любити ближнього конкретного зі своїм ім’ям, прізвищем, адресою. А потім виходило, що в депутатах цей чоловік, приведений у владу з поміччю церкви, вдавався до різних безчинств, не гребував ніякими методами для власної наживи, порушував законодавство.
З цим, на думку закарпатців, має бути покінчено назавжди і в нашій області, і в державі. В редакцію все частіше звертаються наші громадяни з проханням закликати священнослужителів різних конфесій поклястися на Святому Письмі в тому, що надалі представники релігії не будуть втручатися в мирські справи, брати побори за агітацію і пропаганду тих, хто хотів би бути обраним в органи місцевої та центральної української влади, а також депутатами різних рівнів.
Думається, що і самому Богу ця ідея цілком сподобається, а слуги Господа не будуть Йому суперечити. Чи не так, панотці?
Василь ЗУБАЧ