Нардеп Михайло Лаба посипав голову попелом і повідомив, що його лихий поплутав, коли він проголосував за Закон про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури відведення земельних ділянок для розвитку цифрової інфраструктури (№9549).
Законом дозволили Закарпатській обласній адміністрації за умови відшкодування вартості одноосібно вилучати землю та нерухоме майно будь-якої форми власності під час воєнного стану на території Ужгородського району.
В проголосованому Законі виявилися деякі норми, які обмежувати прямо заборонено Конституцією, навіть під час режиму “Воєнного стану”.
Нардепи мали виявити ці недоліки на попередньому етапі і позбутися їх тепер очевидно, що необхідно буде вносити зміни і приводити вказаний закон до норм Конституції.
Чому виникла потреба у саме такому законі і до чого тут Ужгородщина?
Чому мовчить з цього приводу керівництво ОВА, адже гвалт у соцмережах стоїть страшний і такі як Лаба вже конʼюктурно прогинаються під цю хвилю, нічого не пояснюючи по суті.
Війна буде довгою, для розвитку оборонної індустрії Україні потрібні захищені від ракетних ударів заводи і фабрики. Їх можна захистити лише розмістивши глибоко під землею, або врізавшись в гору.
Де найбезпечніше в Україні – в Закарпатській області. Ми найвіддаленіша від ворога частина країни і ми захищені природним барʼєром Карпатами, який становить певну складність у подоланні крилатими ракетами.
Але ворог уже на порозі нашого краю, все частіше ми чуємо про спроби ударів по промисловості краю.
Зазвичай російські ракети збиваються на межі зі Львівською та Івано-Франківською областями, але минулого тижня наші воїни збили її на території Ужгородського району.
Якби активісти знали, яке озброєння в час війни виробляється в області, то «смороду» було б значно менше, але жоден чиновик ОВА не вийде і не скаже, що ми в такому місці виготовляємо оборонні замовлення, якими кожного місяця утилізуються тисячі окупантів.
Ми всі розуміємо, що в обласному центрі Закарпатя Ужгороді розміщувати оборонні підприємства небезпечно, тому їх треба розкидати у межах розумної досяжності від місця концентрації трудових ресурсів.
Але маємо ситуацію коли доступ до планованих ділянок перекрито у результаті плідної діяльності депутатського корпусу та голів сільрад Ужгороджини.
Михайло Лаба, який був Невицьким сільським головою майже 10 років добре знає всі схеми по дерибану земель.
Так само, як і скандальновідома колишня Камʼяницька головиха, Марія Коваль (на сьогодні голова Оноківської ОТГ).
Всім відомо, що на території цих сільрад Ужгородського району тисячі ділянок «роздавалися» не за красиві очі.
Тепер, коли державі потрібно отримати доступ до певних локацій, жлоби, котрі зосередили в своїх руках земельні ресурси залуплюють космічні ціни за належні їм ділянки.
Тому є потреба вилучати у них землю, заплативши за неї ринкову ціну, а не переплачувати втричі.
Багато чого не можу сказати, але, повірте, Закарпаття, як надійний, захищений тил дає можливість Україні впевнено дивитися у майбутнє.
Телеграм Павло Федака – https://t.me/P_Fedaka/628