Закарпатські правоохоронці на службі у медичної мафії (ДОКУМЕНТ)

Прокуратурі області та міста ( обласний прокурор Петруня Л.А., обвинувачення:Хіля М., Дьоміна І.Ю.) було замало визнання двох судів Ужгородського міськрайонного суду (судді: Леміш О.М. – 20 грудня 2010р.та Бедьо В.І.- 26 вересня 2011р.) мене НЕВИННИМ і ВИПРАВДАТИ.

Апеляційний суд, головуюча «славнозвісна» суддя Мишанчук Н.С., не сприйняв справедливим та законним рішення і судді Бедьо В.І. і прийняла рішення направити справу на додаткове розслідування у прокуратуру, оскільки порадила слідчим прокуратури долучити до справи хворого П., який 4 роки лікувався в державних медичних закладах з приводу захворювання правого яєчка. Після клінічного обстеження і 4-х річного безрезультатного лікування я запідозрив у хворого пухлину правого яєчка. У таких випадках уточнити діагноз можливо тільки за допомогою гістологічного дослідження. Його можна робити шляхом пункційної біопсії. Та у зв’язку з тим, що при такій методиці взяття матеріалу в малій кількості, і можливо і не з ділянки пухлини, після чого пухлина починає бурно розвиватися, я вирішив зробити біопсію під час операції. Таку методику застосовують в світовій онкологічній практиці. Дочекавшись результату гістологічного дослідження під час операції, вирішити характер оперативного лікування, тобто, видалити яєчко з додатком та сім’яним канатиком і лімфатичними вузлами, або видалити тільки яєчко з додатком. Результат гістології – гнійний процес в додатку з гігантськими лейкоцитарними клітинами. Явних даних за пухлину, або її відсутність не було. Патологоанатоми із-за страху помилитися часто пишуть: можливо, або ймовірно… Але гігантські клітини є завжди свідками про раковий процес. У випадках сумнівних, згідно літературних даних та порад мого Учителя, наукового керівника професора Фединця, потрібно приймати рішення на користь агресивного захворювання. Краще зробити операцію таку, яку повинні робити дотримуючись стандартів при пухлинах. У даному випадку операцію радикальну – видалення органу з сім’яним канатиком та лімфовузлами, в яких вірогідно можуть бути метастази пухлини, ніж її не зробити, а там виявляться метастази. Після виправдання мене суддею Лемішем О.М., суд під головуванням судді Мишанчук Н.С. прийняв рішення направити на повторне дорозслідування у той же міськрайонний суд, тільки до іншого судді. Вона знала, що вини моєї немає і тому не визнала мене винуватим, а повернула справу у той же суд. Мишанчук і виконала, і не виконала «прохання», тобто наполегливу вимогу прокуратури визнати винним, бодай умовно винним, лиш би засудити. Суддя не могла не виконати наказ Петруні Л.А., вірного послідовника, ученика та ставленика Бенци, адже її чоловік адвокат, який, як і всі інші, залежний від прокуратури, адже суддя виносить рішення по домовленості з прокурором та адвокатом у більшості випадків.

Та світ не без добрих людей. До них сміло відношу Олексія Леміша, Василя Бедьо та суддю Апеляційного суду Сергія Павличенка. Знаю, що пан Сергій прийняв справедливе та законне рішення і по відношенню до екс-ректора Миколи Вегеша, не дивлячись на вимогу «славно звісного юриста» Ківалова С.В., який вимагав, давав вказівки відібрати у Миколи Миколайовича приватизовану квартиру. Такими суддями необхідно реорганізувати судову систему. Чомусь суддя Мишанчук при повернені справи судеє Олексієм Лемішем не бачила епізод з хв. П., як і не бачив його і слідчий Маханець В.В. Вона його побачила тільки при повторному розгляді справи і вирішила направити справу на дорозслідування в прокуратуру, щоб знову виконати і не виконати вимоги прокурора Петруні, який нічим не відрізняється від Бенци. На той час «не наш», як тепер дехто вимагає, щоб прокурор області був тільки «наш», тобто їх. Кандидата на перепризначення прокурора Бенцу тодішній Президент Янукович не допустив навіть на співбесіду з ним, бо не міг не знати, що цей «наш», як пізніше напишуть в Інтернеті дідок, творив з екс-головою ОДА Іваном Різаком. Про себе я президенту уже і не писав

Так почалося сучасне юридичне кіно чийогось прокурора Петруні. Декілька місяців справа пролежала в обласній прокуратурі. За цей час, міжрайонний прокурор Іван Штефанюк відмовлявся від прийняття цієї справи. Він мені казав, що ця справа для прокуратури безперспективна, ви її виграєте і прокуратурі доведеться виплатити вам компенсацію. І тут же при мені підрахував: не менше 200 000 гривень. «Я їм про це говорив»,- сказав Іван Матвійович. Та все-таки справу направили в Ужгородську міжрайонну прокуратуру. Провести дорозслідування доручили молодому працівнику прокуратури Івану Деяку. Молодий, вихований в християнському дусі, Іван Миколайович вів себе інтелігентно та професійно. Іван Матвійович відмінив постанову слідчого Маханця про заборону мені займатися лікуванням хворих, як незаконну. Не знаю як було дальше, відмовився від розслідування справи прокурор Штефаняк, чи незадоволений розслідуванням був прокурор Петруня, але справу розслідувати взялася обласна прокуратура. Думаю, для того, щоб зберегти своє деформоване беззаконням та корупцією лице, Петруня нібито створив групу, в яку включив слідчого Івана Деяка та слідчого обласної прокуратури Іванця. Слідчого Деяка я більше не бачив, а Іванцьо вів себе настільки нагло, що у мене піднімався тиск і вперше в житті підвищився цукор в крові. Постійні погрози ув’язненням, насильною доставкою на допит… Свою чорну справу, як і Іванцьо зробили. Якось я запитав слідчого: «Як ти вцілів після перемоги Майдану у 2004 році?». Думаю, що відповідь була щира: «Мене спасло те, що я був у відряджені в Одесі і не потрапив у число 20 000 звільнених Ющенком з роботи». Чомусь цей порушник прав людини дуже спішив, щоб чим скоріше закінчити дорозслідування і направити справу в суд. Він казав: «Моє завдання направити справу в суд, а там буде, як буде. Його не цікавила ні правда, ні справедливість, ні законність. І після направлення справи в суд через короткий проміжок часу Іванцьо отримав нагороду «Заслужений юрист України». Він сфальсифікував судово-медичну експертизу, одним із її членів фігурує судинний хірург, кандидат медичних наук Левчак Ю.А. Він фігурує в усіх судово-медичних експертизах, які були проведені відносно заведеної на мене безпідставної та незаконної кримінальної справи. При зустрічі з «експертом» Левчаком я запитав його: «Юра, хіба ти не знаєш де знаходиться лімфатичний колектор? І як, яким чином під час операції на калитці його можна пошкодити?». Юра мені відповів: «Я не фахівець по лімфатичній системі, я судинний хірург».

Слідчий Іванцьо настільки старанно виконував вказівки прокурора Петруні та представника Генеральної прокуратури по боротьбі з корупцією Бенци Ю.Ю., що уже провів авансом судово-медичну експертизу по втраті хворим П. працездатності в результаті операції проведеної Біляком. Хіба слідчий обласної прокуратури Іванцьо може не знати що, якщо вина підсудного не доказана в суді, то він ще все не винуватий? Впевнений що він, як і слідчий Маханець, який ще до рішення суду заборонив мені займатися лікуванням, знають, але все таки виконали незаконні усні та ще й злочинні накази Бенци та Петруні. На обох судово-медичних експертизах фігурують підписи завідувача судинним відділенням, к.м.н. Левчак Ю.А., завідувача урологічним відділенням Попович С.І. та завідувача відділу експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб обласного бюро СМЕ Югас В.К. На експертизі №172 підпис начальника Закарпатського обласного бюро Товтіна Я.В. На експертизі №184 підпису Товтіна уже немає, його з посади знято, замінив його Боднар С.С. Для відома: Лікар Левчак Ю.А. бере участь в судових засіданнях, очолює раду трудового колективу, яка створена для захисту головного лікаря ЗОКЛ ім. А.Новака Яцину (не спасла кишенькова громадська організація Шніцера, не спасе така і Яцину), а Попович С.І. бувший завідувач урологічним відділенням, якого з великим трудом позбувся колектив урологів, якого як рідного брата захищав Яцина і оберігав його – непрофесіонала та хабарника, учасника корупційних сем. Такі «фахівці» підпишуть будь яку експертизу на користь своєму патрону. Левчак заявив на суді, що не підписував  дві останні судово-медичні експертизи, будучи свідком-експертом на суді, участі в них не брав. Я його для уточнення перепитав і він повторив свої слова: «Участі в експертизах не брав.» Представник прокуратури Іванов А.Б., бо Дьоміна І.Ю. переведена в обласну прокуратуру, теж переконався в цьому при прослуховуванні аудіозапису судових засідань.

Коли справа знаходилась в Ужгородському міськрайонному суді прокурор області Петруня звернувся в Апеляційний суд з вимогою передати розгляд справи в інший суд і прочитаєте чому. Таким чином дав мені істинну професійну характеристику.

Виходить, що прокурор області, який контролював суди сумнівається в чесності, порядності та законності суддів. Хоча названі судді Леміш О.М. та Бедьо В.І., до цього списку я б міг добавити ще декілька прізвищь, як і можу назвати істинних суддів-хабарників, і незабаром прийдеться це зробити.

Степан Біляк.

Карпатська Україна