Letyshops

Закарпатська Білосніжка, що покорила Дах Світу

Закарпатська Білосніжка, що покорила Дах Світу

іра галай22В наше життя постать закарпатки Ірини Галай увірвалася стрімко і блискавично, ще кілька місяців тому переважна кількість мешканців України не здогадувалася про її існування. Але несподіване для багатьох сходження на найвищу вершину планети Еверест призвело до шаленої популярності нашої землячки. Закарпатська Білосніжка з зовнішністю фотомоделі викликає почуття нереальності того, що відбулося. Адже все здавалося складувалося занадто фантастично, Ірина тільки три роки, як займається альпінізмом, а вже досягла того, до чого дехто йде все життя, але так і не може покорити неприступну Джомолунгму.

У нашій уяві існує стереотип, що альпіністи це мужні чоловіки, а жінки-альпіністки є чоловікоподібними амазонками з добре накачаною мускулатурою. Очевидно, що у цій площині потрібно шукати закиди заздрісників, які звинувачують дівчину у мажорності, у «несправжності» такої несподіваної перемоги, мовляв за такі шалені гроші будь хто підніметься. Ця теза легко спростовується — ціна за послуги для всіх тих хто сходить на Еверест приблизно однакова, в районі 50-60 тисяч доларів. І багато хто заплатив її за те, щоб навіки залишитися у вічній мерзлоті високогір’я Тібету, шлях на найвищу вершину Даху Світу Джомолунгму всіяний трупами невдах (таких виявилося близько двохсот чоловік). До речі їх ніхто не забирає, адже це коштує шалених грошей — тіла загиблих альпіністів служать таким собі антуражем і нагадуванням про бренність нашого життя.

На першу прес-конференцію у рідному Закарпатті Ірина з’явилася у родинному колі, підтримати її прийшли мама, сестра, її чоловік Олексій Іванчо (власник закладу «Термальні води Косино»), що свідчить про міцні сімейні цінності, які живлять єство і дають душевні сили тендітній дівчині.

До речі, мама Ірини дуже переживає за доньку, але заборонити здійснювати сходження їй не може, хоча і розуміє, що таке екстремальне захоплення є смертельно небезпечним.

мама

Приємно було чути, що Ірина Галай нічого не вимагає від держави, вона патріот і їй достатньо того, що вона йшла під українським прапором. Альпіністка добре розуміє скадне економічне становище в країні, яка зіткнулася зі збройною агресією північного сусіда і тому вважає, що подібні дороговартісні експедиції повинні забезпечувати приватні спонсори. Тому закиди, що Ірина рекламує «Термальні води Косина» є некоректними, адже цей заклад працює на престиж України в цілому світі. А “бандерівський льодоруб”, встромлений у вершину Евересту заслуговує на бренд 2016 року.

Запорукою успіху Ірини Галай є феноменальні особливості її організму, який дуже швидко адаптується до умов високогір’я. Іру навіть порівнюють з іншим унікумом в альпінізмі – Анатолієм Букреєвим, який заходив на Еверест без кисню. Свідченням на користь цього є те, що Ірина за час експедиції не втратила жодного кілограму ваги, зазвичай за такі сходження люди худіють на 10-15 кг, причому це погане худнення – просто на очах обвисає шкіра. У закарпатки ж був добрий апетит, вона ходила й у всіх перепитувала: «Ви не будете їсти? То давайте мені свою порцію!». До висоти 6400 у альпіністівіще був кухар, Далі – на 7 тисячах – ще готували самі, а потім, на штурмовому таборі, вже їли сухпайки, цукерки, чипси. Умови проживання були спартанськими, в базовому таборі виникло запитання: “Боже, як можна жити у цьому наметі?” В наступному таборі, той намет здавався вже розкішним. До своєї води Ірина доливала закарпатську термальну, вона давала живлення організму у вигляді мінералів.  Багато людей підходили й питали: “Що ти приймаєш?” – маючи на увазі якісь вітаміни.

У альпінізмі головний принцип — не поспішати. Але я дуже рвалася вперед, тому для мене це було найважчим ”, – зазначає Ірина. Квапитись її підганяла і інша конкурентка з України — Тетяна Яловчак, про яку Ірина дізналася за півроку до самого сходження. Та була у паралельній групі альпіністів і  дісталася вершини після нашої землячки. “Я все одно б її обігнала, навіть якби ми вирушили в один день. Бо я цікавилася її підготовко і знала, що вона рухалася набагато повільніше, ніж я”, – сказала закарпатська альпіністка.

У таборі, що знаходився на висоті 6400 метрів Ірина провела 10 ночей, інші спортсмени тут затримуються не довше чотирьох. Самопочуття було прекрасним, але дуже важко давалося нудне очікування: “На висоті 6400 метрів нема чим зайнятися. Треба просто чекати. Тому ми багато спілкувалися, ходили одне до одного у гості в намети», – повідомила І.Галай. Через постійне спілкування з іноземцями вдалося добре підтягти англійську мову.  

Багато людей не доходить до вершини і повертається. Часто це буває через погане спорядження, яке при шквальному вітрі і температурі до -60 градусів не витримує, або гірську хворобу: “ Є спортсмени, які не можуть піти вище 4000 метрів. Це так звана гірська хвороба. З нами був такий Павло із Москви. Він казав, що на висоті 6400 втрачає голос і весь “пливе”. Третій раз уже пробував піднятися. Але і цього разу все сталося так, як він і казав”.

На Евересті є черга. тому іноді треба чекати, коли людина перед тобою буквально повзе, хвилину йде і після цього півгодини віддихується. Причиною часто є те, що загальна вага спорядження складає близько 80 кілограм. Одне лише взуття по 2,5 кілограми ”, – розповіла Ірина.

Напередодні підйому закарпатка провела ніч без кисню у так званому сідлі, аби краще звикнути до умов вершини гори. Потім повернулася на відпочинок у базовий табір, а далі вже вирушила на вершину з рештою групи.

Штурм вершини тривав із піводинадцятої вечора до шостої ранку, а це всього 500 метрів. Але їх треба було пройти гірським хребтом і піднятися своєрідними ступенями. На самій вершині група перебувала зо 20 хвилин де Ірина Галай пофотографувалася із українським прапором, прапором Косино зателефонувала другу з супутникового телефону, а той розповів про сходження широкому загалу через соцмережі. Спуск же з вершини тривав 10 годин.

галай прапорАльпіністка підтвердила інформацію про загиблих, які роками знаходяться на підступах до вершини: “Я бачила тіла, коли ми спускалися. Мороз все зберігає і вони лежать там багато років”, – зазначила Ірина.

Ірина Галай розповіла і про плани на майбутнє, вважає, що є технічно складніші вершини за Еверест. косиноНаступними будуть, скоріше за усе, Альпамайо (Перу) або Ама-Даблам (восьмитисячник у Непалі). Після Евересту відчуваю, що нема гори, на яку я не змогла б зійти. Зрозуміла, що людина здатна на все, головне — бажання ”, – зазначила закарпатка.

Після сходження на найвищу вершину світу альпіністка зрозуміла, що треба більше уваги звертати на рідних, більше та глибше спілкуватися з друзями. Мирська суєта стає якоюсь дріб’язковою на цьому фоні.

Сходження Ірини Галай підтверджене сертифікатом Китаю, національним реєстром рекордів України, а також численними фото і відео. Ну і дівчина закликає всіх відпочивати і лікуватися у Косино, адже сама є прикладом використання цілющих властивостей цієї води.

Павло Федака

При написанні матеріалу використані фото видання “Трибуна”, соцмереж та надані Ужгородським прес-клубом.

іра

Doc.ua запис до лікаря
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ
Новини партнерів

Comments:

Одна відповідь до “Закарпатська Білосніжка, що покорила Дах Світу”

  1. не хваліть так цю двчину, бо відразу стає не по собі.
    Ваше видання поважаю, завжди читаю, але за цю столичну героїню, родом колись із Мукачева. достатньо уже написано і записано.
    Кличко має їй ще нагрудний зна подарувати з а покорєніє евереста.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *