Василь Тегза все життя збирав експонати, після його смерті вони вдихнули життя в народний історико-етнографічного музей “Сріберна земля”.
Про історюю цього непересічного чоловіка із невеликого закарпатського села Грушеве розповів телеканал “Інтер”. Колекціонера вже немає, та його справу продовжує дружина. Серед експонатів сімейного музею розмальовані горщики, глечики, тарілки, одяг, взуття та навіть гроші. Загалом близько 5 тисяч автентичних експонатів.
Довідка:
Народився Василь Васильович Тегза 9 лютого 1951 р. в селі Березове Хустського району Закарпатської області. Рано став сиротою. Дитинство провів у школах-інтернатах. Вже тоді Василь виявив нахил до малювання. Фахову освіту здобував в Ужгородському художньому училищі.
Все життя Василь малював, фіксуючи мальовничі пейзажі рідного Закарпаття, його квіти та плоди, церкви, хати, криниці та старожитності.
Упродовж десятиліть Василь Тегза не тільки знаходив, але й реставрував тисячі українських старожитностей. Окрім того, він був сміливим громадським діячем, засновником Українського національного руху на Закарпатті наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років. Створював осередки “Просвіти”, УГС і УРП, членом яких тоді був і я, Незалежну спілку художників Закарпаття. Не пройшла без нього і Помаранчева революція…
Держава наша, звісно, нічим не допомогла подвижникові і ніяк не відмітила його хист і винятково важливу для прийдешніх поколінь працю.
В останній рік життя (відійшов у вічність 1 грудня 2006 року) Закарпатське крайове товариство “Просвіта” відзначило Василя Тегзу обласною премією ім. Августина Волошина.
Станіслав Конар.
