Це Іван Костів зібрав на змагання всю свою лісову рать!
Не слабшає живий джерельний живчик думки в Державному підприємстві «Ужгородський лісгосп», яке очолює лісовий «воєвода» Іван Костів. Скажімо, вони запозичили від побратимів-словаків із Татранських заповідних масивів завзяті змагання косарів, а також – кулінарів на ліпше приготування бограчу на багатті. Тому вже вдруге нещодавно в урочищі Козуптово Великодобронського лісництва, де головним лісничим Володимир Войтович, запахло бограчем і свіжою травою.
В дубовому лісі гарно запалали вогнища, а великі місцеві комарі вирішили піти на полювання в інше місце. А ми ж розмістилися на майстерській дільниці Михайла Буглини. Помічник лісничого Ужгородського лісництва Ярослав Олійник сповістив для «Трибуни», що загалом на поєдинок у мальовничий дубовий ліс приїхали шість команд – ПП «Синевир», ПП «Конкус», а також Анталовецького, Великодобронського, Кам’яницького, Ужгородського лісництв. Приязно привітав усіх на довільному, але дисциплінованому шикуванні перед початком перегонів сільський голова Зняцева, на землях якого й відбувалися ці мирні двобої, Іван Брижак.
– Ми започаткували цю змагальну традицію в минулому році, – сказав до всіх Іван Костів, – адже вона тісно пов’язана з живим реальним життям, що циклічно повторюється щороку. Адже завжди є потреба в запасах сіна для нашої фауни, коней, великої рогатої худоби. Тут не можна загаятися, втратити золотий час для заготівлі кормів. Бачили нещодавно, як пильно дбають про це в Татранському національному парку, то й ми теж звідти з радістю перебрали цю традицію. Підкреслили цим дружбу лісівників у Карпатському єврорегіоні, а також перенесли золоте зерно чужого досвіду до нас, чим зробили його своїм.
І.Костів оголосив змагальну фієсту відкритою. Прозвучав гімн лісівників Закарпаття, одним з авторів якого був Василь Густі, котрий приїхав сюди і розчулено стояв на тлі вічного лісу. Головний суддя Валентин Гекер повідомив, що ширина доріжки для косіння – три метри, а довжина – 25. Учасники поклепали, перевірили востаннє коси, і постріл з мисливської рушниці дав старт. Неймовірно потужно пройшов свою дистанцію, з належною якістю «бриючи» її, Іван Шовш із приватного підприємства «Конкус» (Верхнє Солотвино). Другим був Степан Барток із Кам’яницького лісництва, а третім Олійник Ярослав – із лісництва Ужгородського.
Переможець І.Шовш, взагалі-то лісоруб, розробляє ліс на теренах Ужгородського лісгоспу за відповідним договором. Косу наклепав ще звечора. А з місяць перед тим вранці та ввечері тренувався. Тому й переміг вже вдруге. Цікаво, що й надалі не збирається поступатися лідерством.
Порадів за цих людей голова Ужгородської райдержадміністрації Віктор Ледида, що, мовляв, учасники обмінялися досвідом своєрідних «ритуалів» повсякденного життя, помірялися в них силами.
А надалі почалася смачна частина великих перегонів на теренах Ужгородського лісгоспу – парад бограчів. Всі натужно ковтали від густих запахів слинку, але, зрештою, головний суддя і знаний кулінар розмаїтих страв на багатті Василь Мандула оголосив трійку перших найсмачніших лісництв – Великодобронське, Кам’яницьке, Анталовецьке. Головними кухарями в них були ж відповідно Михайло Костелей, Василь Вукста, Юрій Глаголич.
…Важко відтак було встати з-за столу. Лісове повітря додало апетиту. Журналісти після цього перестали дивуватися, що в деяких лицарів лісу нависали добрі робочі «мозолі» над брюками кольору хакі.
Василь ЗУБАЧ