Виповнилося 100 років від дня народження визначного закарпатця Кирила Галаса

Виповнилося 100 років від дня народження визначного закарпатця Кирила Галаса

4 квітня минуло 100 років від дня народження визначного українського вчегого-мовознавця, педагога, поета Кирила Йосиповича Галаса (1921-1995).

Цінним набутком вітчизняного мовознавства стали праці дослідника «Топоніми Закарпатської області (назви населених пунктів)» (1 961 ), «Українська топонімія в лінгвістичному аспекті» (1 979), «Назва як мовна одиниця» (1 985), «Словник українських топонімів Закарпаття» (труд цілого життя), десятки наукових, науковопопулярних статей і рецензій.

Плідною упродовж багатьох років була його робота на посаді доцента кафедри української мови УжДУ. Для студентів він з успіхом викладав історичну граматику української мови, сучасну українську літературну мову, чеську та сербохорватську мови та вів спецкурс «Питання топонімії».

Залишив по собі і багату поетичну спадщину, яка до нині своєю громадянською спрямованістю не втратила актуальності. За два роки до трагічної смерті Кирило Йосипович писав:

Доживаю. . . Дивлюсь і не знаю:

А куди ж це ми, власне, йдемо? Вчора кланялись жовтням і маям, За це нині себе клянемо.

Висуваємо віхи новії І хиткі, щось дебільні вони. Невже й далі у ролі повії Без своєї ітимем вини?

Де ж ви, цілі і мети святії?

Нам вас де у цім глумі шукать? Невже згаснути світлій надії?

І мости ці впадуть і згорять?

Думко світла, з’явися вогнисто, Запали нас на подвиг, на чин, Щоб пожухлим не стліли ми листом, Щоб ми стали усі — як один!

Чим не пророчі слова для нашої сучасності?

Чимало цікавих статей Кирила Галаса у свій час опубліковано у різних виданнях і на нинішній день є майже недоступними для широкого загалу. Одну з них, надруковану 30 років тому у «Народному календарі на 1 991 рік», що вийшов у Словацькому педаґоґічному видавництві у Братиславі (відділ української літератури в Пряшеві), пропонуємо увазі читачів.

Про назву «Лаборець»

У наукових колах назва Лаборець привернула до себе увагу зразу після того, як 1746 року Д.Швандтнер і М.Бел опублікували у Відні Анонімові «Gesta Hungarorum», де ця назва фігурує і як гідронім (назва річки), і як антропонім (назва особи).

Навколо цього твору Аноніма на довгий час завирували наукові баталії, відголоски яких продовжують даватися взнаки і в наші дні. Про походження назви Лаборець висловлено вже стільки припущень, що не дивина, коли сьогодні спеціалісти і неспеціалісти почуваються якось невпевнено, якщо заходить про неї мова.

О.Л.Петров, якого важко запідозрити в некомпетентності чи в необізнаності в цій проблемі, ще наприкінці 20-х років нашого століття (друком його відповідна праця вийшла в 1930 році), ще раз уважно проглянувши Аноніма, відзначив: «…не можем не разделить… мнения, что это не есть достоверный для времени перед XII в. исторический источник, а своего рода фантастический роман, написанный с целью апофеоза геройства мадьяр и их вождей, одно появление которых наводило ужас на другие народы, спешившие признать их власть и заслужить их милость. Что же касается родовых традиций, передававшихся 200300 лет устно, то возможно, что эти традиции могли бережно сохранять в памяти то, что интересовало представителей зтих родов: имена родоначальников, разделение родов на ветви, названия их родовых владений, но более чем сомнительно, чтобы за такой долгий период уцелели в этих родах сведения о проходе мадьяр через Суздал (!), Киев, Владимир, Галич (!), о русских князьях зтих городов, о болгаро-тюрках Кеане, Салане, Лоборце и т.д.». Петров ставить знаки оклику після Суздаля та Галича, бо цих міст на час походу угорців у Дунайську низовину ще не було.

І все ж дехто намагався довіряти Анонімові. Серед таких були й деякі закарпатські літератори минулого й нашого століття, навіть учені-історики, був і відомий угорський славіст Янош Меліх. Останній, опинившись частково на хвилі тих угорських шовіністичних настроїв, які набули неповторних розмірів наприкінці XIX століття у зв’язку з підготовкою в Угорщині до святкування 1000-ліття угорської державності та які ще відчутно давали про себе знати і в період між двома світовими війнами, знайшов у фантазіях Аноніма зачіпку, яка «обґрунтовувала» думку, нібито на час приходу угорців у Березькому, Ужанському та Земплинському комітатах східних слов’ян не було. Ішлося, зокрема, про ті місця з Анонімового твору, де сказано (подаємо у перекладі О.Л.Петрова): «Спустившись с Карпат у Мукачева, мадьяры нашли здесь славян и болгар (маються на увазі колишні болгари-тюрки — К.Г.), над которыми властовал Салан. Его дед, Кеан, великий князь Болгарии, поселил здесь, на границе русских и поляков, этих славян и болгар. Славяне рассказывали, как Кеан, князь Болгарии, прадед князя Салана, выйдя из Болгарин, занял эту землю, и славяне из болгарской земли были приведены к границам русских. Альмош с мадьярами поехали далее к замку Ung. Начальник замка Лоборци, называвшийся на языке славян «Duca», бежал к замку Землум, был пойман мадьярами на реке и повешен, и по его имени от того времени река стала называться Loborcy» . Слід зазначити, що в угорській науці вважається, що знаком ў в кінці слова передавався редукований звук, який існував у мові давніх угорців до XIII ст.

Довіряючи Анонімові, нібито гідронім Лаборець справді походить від імені «дуки», Янош Меліх доклав зусиль, щоб пояснити цю назву як тюркську з походження: вона, на його думку, утворилася з двох тюркських елементів — Alp «хоробрий, сміливий» bars «тигр», що злилися у слово-композит Albars, яке в устах слов’ян нібито набуло вигляду Labors чи Lobors, а це, мовляв, засвоїли від слов’ян угорці у вигляді Loborcy.

З етимологією Меліха не погоджувався дехто уже навіть серед тодішніх угорських учених. А, наприклад, сербський лінгвіст І.Попович уже в післявоєнний період про це писав: «Щоб якомога більше пояснити як давньотюркське, удається Меліх до зовсім неймовірних етимологій, які часто викликають комічні ефекти; так, на його думку, «… гідронім Laborc має походити з «Alp Bars», що повинно означати «героїчна пантера»; мені зовсім не відомі такі патетичні географічні назви».

Значно раніше О.Л.Петров, віддаючи належне лінгвістичній дотепності Меліхової етимології, заявив: «Беда только в том, что самое существование такого «дуки» сомнительно. Скорее не река Лаборец получила название от «дуки» Лаборца, а от реки Лаборца создан был Анонимом «дука» Лаборц, так же, как от горы Зобора (Zubur) над Нитрой он создал славянского князя Нитры Зубура».

Тут варто зауважити, що і сучасні угорські історики й філологи теж вважають вимислом Аноніма такі персонажі, як Лаборець, Зобор, Тарцал, Дялу і Галад; усі вони, виявляється, «скопійовані» з відповідних географічних найменувань — на межі XII і XIII століть. Дехто і в назві Салан бачив першу частину словацької географічної назви Slan Kameň. Для повноти нагадаємо, що свого часу, за словами О.Л.Петрова, були спроби російських учених М.П.Погодіна, О.О.Шахматова пояснити гідронім Лаборець як елемент кельтського походження — із *labaros «шумливий, дзюркотливий». А нещодавно нову своєрідну спробу етимологізувати цей гідронім зробив словацький лінгвіст М.Майтан, виходячи з кореня *lab-, похідного з індоєвропейського *alb «білий, світлий»; на думку Майтана, первісне значення цієї назви було «біла, світла річка». На нашу думку, жодна з наведених етимологій не переконує. Слід підкреслити, що у багатьох етимологіях гідронім не виводиться з такого ж антропоніма, як це робив Анонім.

Із усього відомого на сьогодні про цю назву безумовно незаперечним є те, що назва Лаборець як гідронім на межі XII і XIII століть, тобто на час Аноніма, існувала. Важливо й те, що вона дожила до наших днів. Це одне. По-друге, назву Лаборець зафіксовано і в 20-х роках нашого століття як назву частини села Кибляр на Ужгородщині. По-третє, такі назви місцевостей у селах сусідньої Східної Словаччини зафіксував нещодавно словацький лінгвіст М.Бліха. Показово, що абсолютна більшість цих назв стосується не річок, не водних об’єктів, а місцевостей на суходолі. Уже сама кількість об’єктів із цими назвами дозволяє не приймати версію Аноніма, що нібито річку названо за «дукою». Адже перераховані назви, якщо йти за Анонімом, змушували б гадати, що всі вони виникли так, що тут у кожному окремому випадку вішали «дуку». Але це привело б нас до безглуздого припущення, що або той «дука» кілька раз воскресав і його щоразу вішали, або що тих «дук» було декілька, а кінець їм був один — шибениця. Одне й друге — явна нісенітниця.

Важливо й те, що на Східній Словаччині є й назва населеного пункту з переважно українським населенням — Меджилабірці, відома з 1549 р.; її теж не можна випускати з виду при розгляді цієї непростої проблеми.

Той факт, що майже всі ці назви, за винятком однієї, стосуються не річок, а суходольних об’єктів, робить можливим припущення, що всі ці топоніми утворилися з поширеного колись у цих місцях звичайного загального слова лоборець, що згодом, дещо деформувавшись, змінилось на лаборець (зміна о на а у першому складі могла відбутися в результаті розподібнення). Що в першому складі був голосний о, видно з Аноніма, де це слово фігурує тільки у формі з о — loborcy. Форми з а документи фіксують щойно згодом: 1254 — Laborch, але і Loborch; 1266 Labarch, Laborch.

Яке значення могло мати первісно це слово?

Якщо відсікти в цих назвах дуже звичайний для нас слов’янський суфікс -ець, одержимо лобор-, лабор-. На східнослов’янському тлі цей елемент можна б розглядати в одному ряду з такими словами, як білоруські лабы_р, лубы_р, луборо_к із значенням «виступ, підвищення на рівнині», «високе місце, гірка», як російські лобу_р (курське) «угрюмец, брюзгач, кто глядит исподлобья», лоба_рь (курське), лобы_рь (псковське) «лобастий человек, скотина», лоба_ч (новгородське) «крутая гора, подъем», лоб «мыс, крутой берег», взло_

бок «холм, бугор», лби_ще (волзьке) «гористый, обрубистый, крутоярый мыс; отвесный крутой берег; выдавшаяся скала», укр. лоб «підвищення; підвищене відкрите місце», лобня_к «підвищення на рівнині», а також дещо семантично віддалені лоба_рь «лобан; неотеса», ло_бур «лоботряс; бездіяльна й ледача людина», ло_бурка «жіноче до лобур», лобуря_ка «збільшене до ло_бур», лобуря_чка «жіноче до лобуря_ка» тощо.

Виходячи з цього, можна припускати, що наші топоніми утворилися з іменника ло_борець, ла_борець із значенням «горбок, круча, підйом, підвищення, гірка, виступ». Первісна його морфемна будова була лоб-ор-ець.

Такими лоборцями, лаборцями, видно, наші люди називали свого часу кручі, підвищення, виступи, гірки, горби, круті береги. Згодом такі назви могли переноситися й на інші природні об’єкти, у тому числі й річки.

Цей підхід дозволяє по-новому уявити колишній смисл топоніма Меджилабірці — як «місцевість між підвищеннями, кручами, гірками, крутими берегами, підйомами» або «місцевість між річками Лабірцями», а не як «поселення, розташоване між потоками Лаборцем і Відранкою», як уважає словацький топоніміст М.Майтан. Із сказаного виходило б, що назва річки Лаборець є вторичною по відношенню до назв місцевостей: видно, із якогось підвищення, виступу, кручі над цією річкою назву перенесено на водоток. Подібне, хоча й не дуже часто, має місце в реальній дійсності. Так, наприклад, права притока Дністра називається Деренок, витік Лімниці, правої притоки Дністра, одержав назву Зарінок, ліва притока Сіверського Дінця має назву Горби, а в системі Прип’яті є річка з назвою Камінь, у системі Дніпра балка Жовта Круча, права притока Кам’янки. Усі ці річкові назви — це явні перенесення із суміжних підвищень, неводних об’єктів.

Із викладеного, отже, випливало б, що не виключено, що назва Лаборець — це з походження слов’янське, а ще точніше — східнослов’янське слово, а в усякому разі не кельтське чи тюркське. Це був би вагомий аргумент на користь думки, що в басейні Лаборця наприкінці XII століття (інше питання — від якого часу) проживали не тюрки чи кельти, а слов’яни, причому саме східні, яких так не хотілось бачити в цих місцях деяким інтерпретаторам Анонімових фантазій.

І ще один кардинальний висновок — що «князь Лаборець» є прикрою фікцією, гачком, на який клюнув не один.

Кирило ГАЛАС

Календар “Просвіти” на 2021 рік

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ
Новини партнерів

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *