Днями в Ужгородській міській дитячій бібліотеці, де діє клуб «Ветеран», подружжя Дурундів з Ужгорода презентувало свої видання, що вийшли ще минулого року: Андрій – документальну повість «Відкрите серце», і Наталія – художню книгу повістей «Доле орана-переорана…».
У Наталії Іванівни це перша ластівка. Як зізнається авторка у передмові «В людській долі много солі…», книжку чекала, як чекають довгождану дитину-первістка. І писала ці твори уривками, знаходячи час, адже трудиться на державній роботі, де часу на творчість нема. Працюючи багато років у Закарпатському обласному військовому комісаріаті, вона наслухалася немало історій з афганської війни. Одну з них і змалювала у повісті, що дала назву книжці. Про тяжку заробітчанську долю, ламані й переламані людські судьби, а ще – про велике й незгасне кохання, якому ніщо не може стати на заваді й воно врешті-решт перемагає, бо нема вищої сили на Землі, аніж Любов – про все це йдеться повістях Н. Дурунди «Я дарую тобі смерть…» і «Це щастя, що ти в мене є…»
Андрій Дурунда уже багато років плідно працює над серією «Роде наш красний», у якій розповідає про кращих уродженців Срібної Землі, котрі прославляють рідний край своїми діями і ділами.
На цей раз автор представив читачам повість «Відкрите серце» – про Василя Лазоришинця, який народився у селі Сокирниця Хустського району у звичайній сільській сім’ї, де цінувався і ціниться труд, чесність, повага до людей. З цим і пішов у життя. Закінчивши медінститут у Києві, спочатку працював у Чернігівській обласній лікарні, а потім перейшов у інститут серцево-судинної хірургії, де на той час трудився ще всесвітньо відомий академік Микола Амосов, який запримітив талановитого закарпатця і був присутнім на захисті його кандидатської та докторської дисертацій. Мало того, у одній з своїх книг навіть схвальне слово сказав про Лазоришиця.
Нині Василь Васильович, пройшовши стажування у провідних хірургічних клініках США, Англії, Німеччини, Польщі, Франції, сам став у ряд кращих спеціалістів не тільки України чи СНД, а Європи. За його плечима – понад 5 тисяч операцій в дітей з вродженими вадами серця.
Його вже запрошують оперувати й різні країни світу. Пропонували залишитися у закордонні – не схотів. Він бажає прислужитися рідному народу, з самісіньких глибин якого вийшов.
Про академіка, кавалера багатьох відзнак, орденів світських і релігійних розповідають не лише його колеги, а й самі пацієнти. А ще – відомі земляки: Микола Бідзіля – почесний президент «Товариства Закарпатців у м. Києві», (до речі, очолювати цю організацію недавно довірили Василю Лазоришинцю), Василь Дурдинець – генерал внутрішньої служби України, в. о. прем’єр-міністра України (1997 рік), Михайло Рябець – Голова Центральної виборчої комісії України 1997-2004 років, заслужений юрист України, а також однокласник Лазоришинця Василь Чепканич – митрофорний протоієрей, настоятель Нікольського храму селища Горшечноє і благочинний Горшеченського округу Курської області Російської Федерації, екс-міністр охорони здоров’я України Василь Князевич.
На презентації виступили Андрій Сербайло – заступник голови Закарпатської обласної ради, Михайло Волощук – екс-народний депутат України, Володимир Задорожний – доктор історичних наук, професор Ужгородського національного університету, двоюрідна сестра академіка Василя Лазоришинця Тетяна Монич, член Національної спілки письменників України Володимир Товтин, автор цих рядків та інші.
У великій мірі завдячуючи директору міської дитячої бібліотеки Олені Іванівні Левко та колективу бібліотекарів, захід пройшов у теплій, дружній, якійсь аж домашній атмосфері.
Юрій Шип,
письменник