Пропонуємо читачам “Трибуни” змістовне інтерв’ю голови Закарпатської ОДА Олексія Петрова кореспонденту “Укрінформу” Тетяні Когутич. Хочеться зазначити, що редактор національного інформаційного  агентства України не зовсім коректно сформулював заголовок до цієї публікації.

“Олексій Петров, голова Закарпатської ОДА

Олексія Петрова представили на Закарпатті як нового голову ОДА 23 квітня. Силовик, очолював контррозвідку в СБУ в 2017-19 роках, у закарпатські чиновники перейшов з посади керівника СБУ Кіровоградської області.

В інтерв’ю Укрінформу Олексій Петров розповів, чому в області збільшуватимуть кількість оптових ринків для фермерів і як заохочують заробітчан закарпатським “будівельним бумом”.

А також про те, чому від контрабанди Закарпаття врятують спільні пункти пропуску на території держав-сусідів та чому при просуванні цієї ідеї він уже відчуває спротив; як силовик на посаді голови ОДА впливає на спокій у регіоні та чому ближчим часом можна не чекати чергових перестрілок у Мукачеві.

СКЛАДНОЩІ Є, АЛЕ ВОНИ ДОДАЮТЬ АЗАРТУ!

– Пане Олексію, ви вже місяць на посаді, як вам регіон? Ви не місцевий — тож чи вдається в роботі зважати на усі тонкощі Закарпаття (відому мультикультурність, віддаленість від центру, клановість). Один із ваших попередників свого часу сказав, що працювати тут важко, бо, мовляв, “все закручено в свинський хвіст”. То як вам із цими “закарпатськими тонкощами” працюється?

– Ну, я уже майже місяць закарпатець. І враховуючи той вир подій, у який потрапив, особливо це пов’язано з питаннями формування Перспективного плану, то жартую, що нині я — найбільш закарпатський закарпатець, бо воюю саме за те, аби волевиявлення всіх об’єднаних громад були враховані, й зрештою, зважена позиція Перспективного плану лягла окремим документом.

Щодо складнощів, які є на Закарпатті – так, вони є. Але вибачте, я до цього ще не займав політичних посад, тому мені нема з чим порівняти — де важче і складніше. Складно, так, але це мотивує, додає азарту.

– Встигли вже об’їхати область?

– Ще не всю, але щотижня їжджу в райони згідно зі своїм робочим планом. Знайомлюся з керівництвом РДА, ревізую їхню інституційну спроможність, з’ясовую, чи можемо ми разом рухатися далі в тому темпоритмі, в якому я звик. Наразі встиг побувати в чотирьох із 13 районів.

ЛІКАРІ З НАШОЇ ОБЛАСНОЇ ІНФЕКЦІЙКИ НИНІ ПРОВОДЯТЬ ТРЕНІНГИ ПО ВСІЙ КРАЇНІ

– Перейдемо до наших насущних проблем, цікавить ваше бачення. Головна з них сьогодні – коронавірус. Яка ситуація в області наразі в боротьбі з епідемією, якою буде тактика та стратегія цієї боротьби на Закарпатті найближчим часом? Як в області із забезпеченням ліками, ЗІЗами, доплатами лікарям?

– Почну з останнього. Ми додатково розрахувалися з лікарями за березень, знайшли для цього 600 тисяч гривень. Ці гроші пішли на доплату 46 медпрацівникам. Заплатили всім: тим медпрацівникам, які везли хворого в кареті «швидкої», тим, хто приймав у відділенні, хто робив висновок та перевозив у лікарню першої хвилі, хто лікував там — так у нас вийшло 46 медпрацівників, з якими треба було додатково розрахуватися.

– Враховуючи показники області щодо захворюваності за квітень, які йшли на сотні, коштів треба буде шукати набагато більше…

– Ну, це вже не до нас — із квітня з закладами, що обслуговували хворих на коронавірус, розраховуватиметься НСЗУ. Але ми попросили місцеву владу почати часткові виплати за рахунок місцевих бюджетів.

Щодо політики, стратегії та тактики боротьби з коронавірусом на Закарпатті, у нас є штаб, який реагує на виклики: чи це пом’якшення, чи посилення карантину, або ж реакція на спалах, або початок епідемрозслідування — як у Перечинському інтернаті. Цю роботу організує безпосередньо ОДА. Щодо стратегії, тут я покладаюся на працівників профільного департаменту охорони здоров’я. Наразі їхній прогноз щодо відсутності так званих маніфестуючих проявів хвороби у закарпатців дозволив нам не застосовувати великої кількості техніки, такої, як апарати ШВЛ, вони у нас стоять у резерві. Ще щодо ковід-стратегії в області зазначу, що аналітика справді спрацювала, бо враховуючи те, що ми — область із найвищим транзитним потенціалом, і через нашу дорожню інфраструктуру проходить велика кількість українців, які повертаються із заробітків, ми отримали не дуже велику кількість інфікованих.

– Який або чий закарпатський досвід боротьби з ковідом ви би відзначили, хто проявився найкраще в області, чому?

– Звісно, відзначу лікарні першої хвилі, це висококваліфіковані медзаклади, які сконцентровані в двох найбільших містах області — Ужгороді та Мукачеві. У нас обласна інфекційна лікарня вважається найкращою в Україні, вони знають протокол, закарпатці нині проводять тренінги, їхніми алгоритмами керуються по всій країні.

РЕКЛАМУЮ ЗАРОБІТЧАНАМ ЗАКАРПАТСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ БУМ

– Ви згадали про заробітчан, зараз вони якраз вже не в’їжджають, а виїжджають з країни. Чи є шанси утримати людей в області? Як і чим ви можете заохотити їх працювати вдома?

– Один момент: я проводжу роз’яснення щодо невтішних прогнозів на осінь, з приводу другої хвилі коронавірусу. Людям треба зважувати свої можливості та наслідки виїзду за межі Закарпаття. Друге: звертаю увагу на те, що у нас сьогодні бум будівельних робіт в області за рахунок об’єктів, що зводяться за кошти держбюджету — це, зокрема, програма “Велике будівництво”, а також дорожня інфраструктура. Ми зараз на Закарпатті маємо найбільшу кількість “дорожніх” коштів, які освоюються в цій області, Богом забутій у плані доріг.

– Тобто, ви натякаєте, що працювати є де й вдома?

– Я їжджу регіоном і запитую, чи є місцеві люди серед працівників на державних об’єктах, мені кажуть, що так. Це добре, бо це, знову ж таки, податки, наповнення бюджетів місцевих. Таким чином от рекламуємо закарпатський будівельний бум.

ПОСТАВИВ ЗАВДАННЯ, АБИ МАКСИМАЛЬНА КІЛЬКІСТЬ РИНКІВ ОТРИМАЛИ СТАТУС ОПТОВИХ

– Іще одне питання щодо економічної ситуації у регіоні в зв’язку з епідемією, про фермерів. Що ви робите для того, аби дати людям заробити, щоб вони не знищували городину, як у Херсоні, до прикладу?

– Ми, до речі, одна із областей, яка має ранній вегетативний сезон — це так називається. Саме ми виходили з пропозицією до уряду щодо пом’якшення карантинних умов з точки зору відкриття ринків. І наші пропозиції щодо відкриття — а це 52 ринки — всі були враховані урядом.

Другий момент — наш департамент АПК зараз працює, аби визнати обласні ринки оптовими. Це така паперова бюрократія, яку я особисто не сприймаю, але поставив усім завдання, щоб максимальна кількість ринків в області отримала статус оптових.

– Уточню: ви кажете, що на Закарпатті незабаром стане більше оптових ринків?

– Так. І ще в цьому питанні ми зараз проводимо перемовини з Львівською областю, якщо ви знаєте, там дуже важко потрапити на оптову торгівлю закарпатцям, бо є своя монополія. Зараз ми просили сусідів, аби цей шлях для закарпатських фермерів відкрили.

Ну й останнє в цьому напрямку — це розвиток інфраструктури. Працюємо над тим, щоб до цих фермерів у їхні села було зручно доїхати і забрати у них продукцію.

У МЕНЕ Є ВАКАНСІЯ – ЦВІГУН НА НЕЇ ПОГОДЖЕНИЙ

– Відомо, що зараз іде робота із заміни заступників голови в ОДА, називають пана Цвігуна вашим ймовірним заступником. То за яким критерієм підбираєте собі людей і чи вам простіше працювати не з місцевими?

– Давайте будемо політкоректними: щодо того, працювати з місцевими чи не з місцевими, я різниці не бачу, але обіцяв своєму керівництву в Києві, що створю команду, якій буду безпосередньо довіряти. З критеріїв — це фаховість, рівень, ідейність, дотримання моральних вимог.

Щодо пана Цвігуна, у мене є вакансія і пан Цвігун іде займати цю вакансію, його кандидатура вже погоджена, його декларація є на сайті.

НЕ ХОЧУ, ЩОБ ЗАКАРПАТТЯ ПЕРЕТВОРИЛОСЯ НА ЧИКАГО 1960-Х РОКІВ

– Багато хто на Закарпатті з призначенням вас на посаду голови ОДА зітхав із полегшенням, мовляв, саме представник силового відомства зможе “навести тут порядок”. Чи поділяєте цю думку, що саме силовик зможе врегулювати ситуацію в області з перманентними контрабандними розбірками, з перестрілками в Мукачеві, й що в нього це вийде краще, аніж, скажімо, у політика чи людини з бізнесу?

– Сподіваюсь, що так. І це не стосується особистості Олексія Петрова, а лише мого досвіду й можливості координувати роботу силовиків на майданчику ОДА. Відповідно до ст.31 закону про місцеві адміністрації, силовики звітують керівникові ОДА і контролюються ним. По вівторках ми проводимо так звані координаційні наради. Мені відомі нюанси оперативно-розшукової діяльності, кримінального процесу, тому я їм ставлю такі питання, на які вимагаю чіткої й змістовної відповіді.

– Тобто, нових перестрілок у Мукачеві можна найближчим часом не чекати?

– Ну, я сподіваюся, що можна не чекати. Але давати такі гарантії не можу. Щодо резонансної стрілянини в Мукачеві 7 лютого, то фігурантам справи вже оголосили підозри, їх узято під варту. Скажімо так: я дуже не хочу, щоб Закарпаття, регіон у центрі Європи перетворювався на Чикаго 1960-х років.

– Ви, до речі, знаєте, що мікрорайон, де відбувалася перестрілка в Мукачеві у лютому, саме так і називається – “Чикаго”?

– Ні, не знав. Цікаво!

ЩОБИ ПОБОРОТИ ЗАКАРПАТСЬКУ КОНТРАБАНДУ, ТРЕБА ШУКАТИ КРЕАТИВНИЙ ПІДХІД

– Питання контрабанди. Ви як силовик з кар’єрою в СБУ знаєте її масштаби. Чи можна побороти контрабанду на Закарпатті? Адже всі, хто брався за це до вас, зазнали поразки. Ви маєте якийсь секрет, щоб вийти переможцем?

– Секрету, напевно, не буде. Але необхідно шукати креативний підхід. І починати хоча б із маленької дії, яку я вже бачу. Я розумію, що тут можна запроваджувати якісь ситуативні проєкти типу “Контрабанда. Стоп” тощо. Але розумію, що в розрізі мого показника KPI (Ключові показники ефективності (англ. Key Performance Indicators, KPI) — авт.) або року діяльності воно не даватиме суттєвого відтінку.

Знаєте, я колись спілкувався з колегами з Прибалтики, вони сказали, мовляв, у нас контрабанда закінчилася тоді, коли ми знесли кордони. Тому як варіант для себе я взяв за мету і дуже хочу цю ідею втілити (доповідав про це президентові під час його візиту на КПП “Тиса”) – це можливість у межах міжурядової угоди, яка є між Угорщиною та Румунією, побудувати спільний пункт пропуску, але на тій стороні, зауважте! (Очевидно, мається на увазі те, що спільний контроль на такому КПП унеможливлюватиме проштовхування проходження через контроль “домовлених” автівок та вантажівок. – Ред.). Відповідно до конвенції шенгенських країн така практика є, і, до речі, в нас у Львові є такий пункт, що розташований на території Польщі.

Зараз це все ще тільки на рівні проєкту, але я вже відчув шалений тиск з боку відповідних органів, які дуже хочуть, аби цього не відбулося. Але така практика є, і я хочу її втілити на Закарпатті. Уже попросив угорського генконсула в Ужгороді пана Йожефа Бугайла підготувати відповідні дипломатичні документи до угорської сторони, і я буду цей проєкт тут просувати. Якщо ми переможемо хоча б на одному напрямку — угорському, то це для мене буде звершення.

ГОЛОВУВАТИ В ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОДА МЕНІ ЗАПРОПОНУВАЛИ

– Перед вашим призначенням говорили, що вас на посаду голови ОДА рекомендував один з відомих високопосадовців. Скажіть, очолити Закарпатську ОДА вам запропонували чи це була ваша ініціатива? Якщо ваша, то чим людину з такою кар’єрною історією зацікавив дотаційний регіон із купою проблем, за 800 км від Києва?

– Ні, це не було моєю ініціативою. Так, мені справді запропонували. Дали час подумати — 5 хвилин, я подумав і погодився. Чим зацікавило? Тут мова не стільки про регіон, скільки про саму посаду. Це ж зовсім інше життя, інша парадигма. У Ліни Костенко, знаєте, є такий вірш: “І все на світі треба пережити, і кожен фініш — це, по суті, старт, і наперед не треба ворожити, і за минулим плакати не варт”.

– Тобто, я так розумію, для вас посада — своєрідний виклик?

– Вважаймо, що так.

– Тоді чи маєте якусь претензійну мету, що ви на Закарпатті хотіли б зробити/змінити/втілити?

– Ну от проєкт із пунктом пропуску на території суміжної держави, про який щойно казав. Я розумію, що це не відбудеться цього року, бо в угорців воно заплановане на 2021 рік. Але якщо ми в межах постанови Кабміну запустимо процес з української сторони вже цього року, це буде перемога.

Другий момент: я максимально сприятиму запровадженню електронної черги на КПП “Тиса”. Це розвантажить ситуацію, крім того, в електронній черзі зацікавлені великі бюджетоформуючі підприємства на території області, які мають цикл виробництва, замкнутий на двох країнах — Україна-Угорщина. Це “Джейбіл”, “Ядзакі”, і їхня рентабельність залежить від того, щоб не стояти в цих чергах.

Третє в моєму топі необхідних речей, які треба зробити на Закарпатті, – це питання сміття. Почнемо ми із сміттєсортувального заводу, а в планах – вихід на сміттєпереробний.

– Мова про Яноші?

– У Яношах зроблена перша черга, але угорсько-український фонд ще не прийняв рішення щодо проведення тендера, й хоча гроші грантові на це є давно, там все “зависло”. З цього приводу я також уже написав листа-звернення до пана Бугайла, щоб допоміг із просуванням цього проєкту в Угорщині. А зі свого боку ми долучимося.

Але мова не про Яноші. У нас зараз є визначено два місця в області, на які претендують іноземні інвестори, саме там хочуть поставити сміттєсортувальний і переробний заводи.

– Тобто, тут ідеться про Ужгородщину?

– Так, і про Мукачівський район.

ЦЕ НЕ УГОРСЬКИЙ СЕПАРАТИЗМ, А РОСІЙСЬКА АГРЕСІЯ НА ТЕРИТОРІЇ ЗАКАРПАТТЯ

– СБУ свого часу визначило Закарпаття як регіон із високою загрозою сепаратизму, це були 2016-18 роки. Ми тоді тут мали підриви офісу ТУКЗ (Товариства угорської культури Закарпаття), угорські стели тощо. Зараз наративи дещо змінилися, але все ж: чи відчуваєте ви ці загрози в регіоні тепер, на посаді голови Закарпатської ОДА?

– Я й тоді, в 2016-18 роках, коли це відбувалося, казав, що це не угорський сепаратизм. З тим же підривом офісу ТУКЗ: до теракту мали стосунок польські радикали, які були найняті Росією, і вони вже навіть покарані судом. Тобто, це не угорський сепаратизм, це російська агресія, яку ми бачимо на території Закарпаття.

А взагалі я ніколи не вживаю словосполучення “угорське питання”. Є українське питання, а не угорське. І взагалі, це не питання, це стереотипи, які треба розбивати. Є окремі маргінальні політичні групи, які це питання активно підіймають і, маніпулюючи ним, заробляють політичні рейтинги.

– Чи були у вас зустрічі з лідерами угорської меншини — панами Ласло Брензовичем, Йосипом Борто, пані Ілдико Орос, відомою своїми заявами про “фашистську владу в Україні”? Якщо так, про що на них йшлося?

– Звісно, я зустрічався з Йосипом Борто, це заступник голови Закарпатської облради, питання, яке ми обговорювали, було пов’язане з інтересами етнічних угорців. Мова йшла про існування Берегівського району (в межах адмінреформи не передбачено існування Берегівського району, етнічна меншина угорців, відтак, буде розбита між двома іншими районами області — авт.) – хоча це зовсім не повноваження ОДА, цим питанням займається профільне міністерство (Мінрегіон). Я висловив підтримку угорській громаді, але зараз із цим визначаються міністерство, Офіс президента.

– А щодо пана Брензовича та пані Орос?

– Не зустрічався. Знаю їх зі ЗМІ, читаю, аналізую, приймаю рішення. От з Йосипом Борто у нас конструктивні стосунки.

– Яка, за вашою оцінкою, зараз ситуація в регіоні з угорським питанням? На рівні Київ-Будапешт усі чекають зустрічі Зеленського з Орбаном, а що тим часом відбувається тут? Уже не так і далеко той 2023 рік, коли має відбутися імплементація закону “Про освіту” для угорців.

– Моя позиція: маємо створити рівні можливості усім абітурієнтам до ЗНО, тому ми захищаємо інтереси українців, зокрема й тих, що розмовляють двома мовами. Я не бачу якогось радикалізму в угорців на Закарпатті — Берегівський район був першим, який я відвідав в області. Я побачив там українців, вони хочуть жити в Україні, не побачив особливого бажання виїхати в Угорщину чи ще кудись, хіба що з метою тимчасового заробітку. Усім подобаються культура, клімат, локація. Я поставив задачу, коли в області розподіляли кошти Держфонду регіонального розвитку, включити туди обов’язково об’єкти, які є на угорськомовних територіях області. Так була включена Берегівська райлікарня і школа в Батьово. І продовжуватиму втілювати цю підтримку.

ТУРНІКЕТИ В ОДА НЕ ПРАЦЮВАТИМУТЬ

– Щодо скандалу з турнікетами в ОДА, яких в адміністрації раніше не було, і так вийшло, що поставили вперше при вас. На вашу думку, чи доцільно було витрачати 172 тис. грн на турнікети в час боротьби з епідемією? І на якому з етапів виходу з карантину ці турнікети будуть зняті — уточніть?

– Чи доцільно: ні. Але це було прийнято 7 квітня, я до цього не дотичний. Рішення було профінансоване і виконане. За моєю вказівкою вони не працюють сьогодні й працювати не будуть.

– Тобто, вони там “для меблів”?

– Вони зараз виконують функцію додаткового контролю — скринінгу температури, його проводять представники поліції, які чергують на вході. Це, до речі, болюче питання, коли я прийшов, як ви знаєте, у нас була епідаварія: офіційно зафіксовано 10 випадків коронавірусу в працівників ОДА.

– Так до якого часу вони стоятимуть?

– Їх нема, турнікети не функціонують, пропускної системи нема. Але хочу звернути вашу увагу, що ми ще чекаємо на другу хвилю коронавірусу.

НА МІСЦЕВИХ ВИБОРАХ ПЕРЕВІРЯТИМУ ТОКСИЧНИХ КАНДИДАТІВ

– Наостанок – про закарпатську політику. Які у вас стосунки з місцевою політичною елітою: мова про Віктора Балогу в Мукачеві, Валерія Лунченка в Хусті, Роберта Горвата в Ужгороді? Чи мали з ними зустрічі, чи рахуєтеся з їхніми думками-позиціями? З ким із них союзники, чи є з кимось напружені стосунки?

– Я політик без досвіду, тому раніше з ними не перетинався, офіційних зустрічей у якості голови ОДА також іще не мав. Але з їхнім баченням розвитку області я, звісно, рахуюсь, тому що їх обирала громада, а одна з моїх задач — це захист інтересів цієї громади. Тому в нас збігаються інтереси.

Щодо напружених стосунків, поки що говорити рано — ще дуже мало часу пройшло.

– Справді, це діло наживне!

– (Сміється) Це питання конфлікту інтересів. Його наразі не було.

– Зрозуміло, що вам готувати і проводити місцеві вибори на Закарпатті в жовтні цього року. На минулих грудневих виборах до ОТГ партія “Слуга народу” отримала результати, скажімо, не зовсім такі, як хотілося б побачити владі. То чи вже починається робота на Закарпатті щодо місцевих виборів і в чому вона зараз полягає?

– Так, звісно, провладна партія на грудневих виборах на Закарпатті мала отримати інший результат: враховуючи те, що Закарпаття дало дуже високу підтримку президентові Зеленському, це була одна з трьох областей в топі. Я не вважаю це декласацією партії, думаю, що це була відсутність системної роботи штабу. Я не прихильник того, щоб голова ОДА займався політичним будівництвом у регіоні. Але звичайно, я буду дотичний до штабу, проводитиму такий собі “шифтинг” людей, які можуть бути токсичними, мати якийсь негативний бекґраунд, що завадив би формуванню нормального рейтингу партії. Я, до речі, маю всі можливості, щоб таку інформацію отримувати і передаватиму її в Офіс президента. У нас із обласним штабом буде такий ось тип роботи. Зараз знайомлюсь зі стратегією формування штабу, але моя робота буде не політичною.

Тетяна Когутич, Ужгород
Фото Сергія Гудака