В ніч з 16 на 17 березня 2013 року на території Національного музею народної архітектури та побуту України згорів унікальний об’єкт дерев’яної архітектури — баня з села Михайлівка Олеського району Житомирської області.
Пожежа знищила повністю весь дах (крокви, дошки покрівлі), стелю. Вигоріли також повністю підлоги і полиці. Від вогню з середини вигоріли стіни на половину товщини вінців. Знищено до 90% дерев’яних конструкцій. На обгорілих залишках стін видно, як вогонь проривався з середини назовні — через щілини між вінцями і від цього залишилися сліди вдовж вінців. Цілком імовірно, що причина вогню — це розлита легкозаймиста рідина, від чого і здійнявся сильний вогонь одночасно по всьому об’єму будівлі (при загоранні, припустимо, від недопалка — згорів би, вірогідно, лише один край дерев’яної будівлі). Після пожежі залишки колишнього архітектурного експонату було закрито чорною плівкою з усіх боків (що і видно на фото) та зверху наклеєно напис: «реставрація».
Олещина є районом традиційного побутування бань, які ставили край садиби, на леваді, біля водойми чи копанки. Замовником втраченої споруди був і її ж останній власник — Скуратівський Іван Григорович. Баня представляла типову стилістику традиційного сільського будівництва, що побутувало в регіоні в кінці ХІХ на початку ХХ століття. Баню виявлено у 1977 році експедицією Сергія Верговського і Раіси Свириди, датувалась початоком ХХ століття і була типовою дводільною спорудою, яка складалась з тристінка: вузьких сіней і клітки, власне, бані, рубленої з соснового брусу, зі стелею укладеною дошками повздовж і дощатою ж підлогою, дах двосхилий, критий драницями (довгими колотими дошками). Була обладнана полицями, посудом для води і піччю-каменкою. Будівля трималась на стоянах (стовпчиках). Розмір бані 5,15×3,05 м.
На території музею баню було встановлено окремо від самої експозиції у долині над струмком ще на початку 1980-х років. Експозицію не завершено.
Ця баня була єдиною з усіх будівель такого типу. Бань в музеї більше немає. На сьогодні такі пам’ятки зникли і в регіоні. Таким чином, баня, що згоріла, була «реліктовою».
Зі звільненням Сергія Верговського відновлення експозиції, хоча б у вигляді муляжу втраченої пам’ятки, здається маловірогідним.
Цікаво, що прес-служба МНС Києва та кишеньковий сайт директора музею Дмитра Заруби “Музеї України” подали брехливу інформацію:
“На території Музею народної архітектури та побуту України приблизно о третій годині ночі загорілася одноповерхова будівля площею 6 кв. м.
«Це була недобудована одноповерхова споруда. Вона давно вже не використовується, там лежало якесь сміття. Будівля знаходилася далеко від інших споруд, тому ніякої загрози музейним експонатам не було. Внаслідок пожежі ніхто не постраждав. Причини інциденту з’ясовуються», – розповіли в прес-службі МНС Києва.
“Завдяки грамотним та вчасним діям охорони, співробітників МНС України та музейників, пожежа була ліквідована за 6 хвилин. Об’єкт підлягає відновленню силами музею”, _ повідомляє “Музеї України”.
Чому директор музею Заруба намагається приховати інформацію про злочин?
Чи це йде сплановане знищення унікальних пам’яток дерев”яного зодчества на догоду комерціалізації музейного закладу? Очевидно, що унікальна споруда заважала побудові новітніми нуворишами ресторанного закладу і ті знищили неугодний їм об”єкт