Щоб бути хорошим рятувальником, треба народитися у цих горах, – Павло Молдавчук

Щоб бути хорошим рятувальником, треба народитися у цих горах, – Павло Молдавчук

Кожен ранок, навіть у вихідний день, начальник Рахівської гірської пошуково-рятувальної служби аварійно-рятувального загону спеціального призначення Павло Молдавчук розпочинає з вивчення метеозведень.

За 18 років роботи в підрозділі, спочатку рятувальником, потім фельдшером-рятувальником, а останні шість років — керівником, він не раз переконувався, що сильний вітер з хуртовинами, глибокий сніг, обледеніння маршрутів і небезпека сходження лавин не зупиняють мисливців за пригодами й емоціями. З досвіду знає, що погіршення погоди будь-якої миті може обернутися сигналом SOS від тих, хто на маршруті, і до цього треба бути готовим заздалегідь.

— За останні роки кількість туристів, які взимку йдуть у гори, збільшилася. В районі, який обслуговує наш загін, шість двотисячників — зокрема, найпопулярніші серед мандрівників Говерла і Петрос, а ще не менш популярні Чорногірський хребет, Мармароський, Свидовецький, — розповідає Павло Молдавчук. — За місяць ми реєструємо від 30 до 40 груп, які піднімаються в гори, а це 200—500 осіб. А ще багато груп не реєструються, є й такі туристи, які поодинці виходять на маршрут. Пропорційно збільшенню кількості туристів збільшується й обсяг пошуково-рятувальних та аварійних робіт.

Безпеку кожного, хто взяв рюкзак і вирішив випробувати себе в екстремальній ситуації на Говерлі чи Петросі, під керівництвом Павла Молдавчука забезпечують 26 рятувальників, котрі працюють у чотирьох відділеннях — Рахівському, Квасівському, Ясінянському та Лазещинському. Середній вік рятувальників — 40, але є в загоні й ті, кому виповнилося 66 і 68 років. Саме найдосвідчені, серед яких Юрій Поп’юк, Євгеній Гашпарович, Іван Сухарюк, фельдшери Ярослав Корженюк і Степан Цюперяк, є взірцем для колег зі свого та інших рятувальних загонів. Молодь не поспішає опановувати справу — робота не з легких, а зарплата не відповідає ризикам і рівню складності.

— Щоб стати хорошим рятувальником, треба народитися в цих горах, добре знати місцевість і любити свою роботу, — каже Павло Дмитрович. Сам він з тих, кого виростили й виховали вершини. З дитинства обходив усі гори в Рахівському районі, піднімався на них різними маршрутами. Знає тут кожну гірську стежинку, кожен потічок, кожен вказівник, стовпчик, знак. Каже, що може заплющити очі і безпомилково визначити, у якій місцині сталася пригода, де турист, який потребує допомоги, що не раз рятувало життя людям.

Про Павла Молдавчука і його групу можна було б зняти захопливий пригодницький фільм — сюжет давно написаний горами, в яких доводиться рятувати туристів, які потрапили під лавину чи зірвалися вниз, зазнавши при цьому травм.

— Два роки тому на Говерлу пішли четверо дорослих із шістьма маленькими дітьми, — розповідає керівник групи. — Найменшому було рік і вісім місяців, найстаршому — п’ять років. Під час спуску зіпсувалася погода і туристи втратили орієнтир, спуститися самостійно, без допомоги рятувальників, вже не могли.

Іншим разом, ризикуючи власним життям і здоров’ям, члени загону в екстремальних умовах хурделиці визволили зі снігових заметів групу на Петросі.

— Влітку і восени часто шукаємо грибників, які, не знаючи місцевості, заходять далеко в гори, — продовжує розповідь Павло Молдавчук. — Бувають випадки, коли допомагаємо при укусах змій, важкій алергії на укуси комах. Минулого року довелося рятувати туристів, на яких на полонині, де випасали корів, напав бик і своїм жертвам зламав ребра. Пригадую два такі напади тварин на людей.

Щороку група Павла Молдавчука рятує понад 100 осіб, у середньому 40 осіб отримують першу медичну допомогу при переломах кінцівок, серцевих нападах, ударах блискавки, обмороженнях, теплових ударах.

За час роботи Павла Молдавчука у Рахівській гірській пошуково-рятувальній службі не було жодного випадку, коли б з вини рятувальників хтось загинув, хоч щороку з найближчих гір не повертається живим один чи двоє.

Гинуть з необережності, через травми, погодні умови.

Співрозмовник зазначає, що зі збільшенням кількості туристів у горах (тепер до Рахова, Ворохти, Яремчі курсують прямі потяги не лише з Києва, а й із Маріуполя, Полтави, Одеси, Миколаєва, Кременчука, а ще Карпати, як магніт, притягують поляків, чехів, американців, французів, німців, молдован), зростають і виклики перед рятувальною службою. І хоч за останні роки покращилося їхнє матеріально-технічне забезпечення — у рятувальників з’явилися два квадроцикли, снігоболотохід «Богун», снігохід, тепловізор, потрібно більше сучасного спорядження. Рятувальники нарікають і на відсутність державного страхування їхнього життя і здоров’я. Програми підтримки пошуково-рятувальної служби анонсовані Рахівською, Ясінянською та іншими ОТГ, а от чи знайдуться гроші в їхніх бюджетах, питання поки що без відповіді.

— Ефективна робота рятувальної групи — важлива складова розвитку туристичної галузі регіону, — наголошує Павло Молдавчук. — Ми супроводжуємо та забезпечуємо безпеку учасників багатьох масових заходів у горах, зокрема велосипедних і бігових турів. Цей рік теж почався з підтримки сходження на Говерлу групи військовослужбовців, котрі брали участь у III Міжнародному союзницькому проекті «Україна — стратегічний партнер НАТО заради миру і безпеки», який відбувся у селищі Ясіня. Усіх, хто йде в гори, особливо в складних зимових умовах, ми інструктуємо та консультуємо щодо маршруту й екіпірування.

Усім любителям активного гірського відпочинку Павло Молдавчук радить дотримуватися правил безпеки й обов’язково реєструватися перед виходом в гори на рятувальних постах, повідомляти про свій маршрут і очікуваний час повернення з походу. Інструктаж та консультації безплатні, а відомості про маршрут у разі потреби допоможуть рятувальникам швидко й успішно провести пошукову операцію.

Світлана ЧОРНА, Голос України

http://

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.