В грудні 2013 р. громадський активіст Лариса Ступак надіслала скаргу на адресу Генпрокурора Віктора Пшонки на на бездіяльність посадової особи виконуючого обов’язки Ужгородського міжрайонного прокурора радника юстиції С.Вовканича.
В скарзі зазначалося, що радником юстиції С.Вовканичем не розглянуто по суті та проігноровано в повному обсязі скаргу на порушення вимог ЗУ « Про доступ до публічної інформації» ст..3, ст..4, ст.. 6, ст..7, ст..14, ст.15та ст. 18 посадовими / службовими особами Чопської міської ради зареєстрованою 16.10.15р. Відповідь на неї заявнику не надано.
Розгляд та дослідження викладених фактів іншої скарги також від 16.11.13 р. щодо порушення прав громади м. Чоп Закарпатської обл. в частині забезпечення доступу до засідань колегіальних суб’єктів владних повноважень також не відбувся. Відповідь на неї була надана без вказання мотивованих та зрозумілих причин відмови розгляду скарги.
Фактично заявнику надано відписку, та не проведено жодний дій прокурорського реагування на порушення статті 3 пункту 4 закону України « Про доступ до публічної інформації» посадовою особою Цар Г.В. Не виключаю, що така відписка заявнику пов’язана з тим, що багато років посаду прокурора Ужгородського району займав чоловік міського голови м.Чоп Цар Галини – Цар Іван. Натомість прокурор той же прокуратури Ужгородського району Вовканич С. багато років був підлеглим Царя І.І. Зацікавленість бувшого Ужгородського міжрайонного прокурора Царя Івана у тому, щоб Вовканич С. не побачив порушення закону зі сторони його жінки міського голови Цар Г.В очевидна.
У своїй скарзі я повідомила міжрайонну прокуратуру, що міським головою м. Чоп ніколи не оприлюднюються розпорядження про скликання сесій, чим грубо порушується моє законне право доступу до таких засідань, право інших громадян а також стаття 46 п.9 ЗУ « Місцеве самоврядування» доводити до відома населення дату скликання чергової сесії не менш, як за 10 днів до засідання.
Вовканич С. роз’яснює мені у своїй відповіді в 3-ому абзаці, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування визнаються незаконними у суді. Натомість я чітко заявляю у скарзі саме на відсутність таких актів, та доступу до них.
Також у 5-ому абзаці згаданої відповіді Вовканич С. повідомляє, що він не буде розглядати скаргу щодо порушення моїх прав та на свій розсуд відносить той факт, що посадова особа Цар Г.В не виконує пункт 9 ст.46 ЗУ «Про місцеве самоврядування» обов’язку оприлюднювати розпорядження про скликання сесій, у зв’язку з чим громадяни міста вже восьмий рік поспіль позбавлені права бути присутніми на засіданнях депутатів місцевої ради, виключно до компетенції суду.
Такою бездіяльністю Вовканич С. порушив мої права, передбачені законом ЗУ «Про доступ до публічної інформації» а саме: статтю 3 про право на доступ до інформації, статтю 4 про вільне отримання інформації також статтю 6 та статтю 14 п.1 та п.6. Виходячи з вищенаведеного, та ст.1 ЗУ «Про прокуратуру»
Скаржник просилаГенерального прокурора:
1. Надати оцінку діям/ бездіяльності радника юстиції Вовканича С. за не розгляд скарги по суті, надання заявнику неповної та неправдивої відповіді.
2. Зобов’язати Вовканича С. повторно розглянути обидві скарги у повному обсязі та надати мені дві окремі відповіді на них.
3. Провести перевірку дотримання Чопским міським головою Цар Г.В. кожної статті ЗУ « Про доступ до публічної інформації» в повному обсязі.
3. Зобов’язати Чопського міського голову з метою забезпечення доступу громади до колегіальних засідань, оприлюднювати розпорядження про скликання засідань сесій на офіційному сайті міської ради, також у обласному друкованому виданні «Новини Закарпаття», в зв’язку з тим, що газета міської ради «Чопський вісник» видається вкрай не регулярно, та невідомо як, кому, ким і де розповсюджується.
Генпрокуратура зобов’я зала цим питанням зайнятися прокуратуру Закарпатської області
Закарпатські прокурори визнали правомірність заяв скаржниці і в зв’язку з чим внесли Чопському міському голові Галині Цар подання, а Ужгородському міжрайонному прокурору вказали на недопущення аналогічних випадків у майбутньому