В  апеляційному суді Закарпатської області розглядається резонансна справа, яка тягнеться уже п’ять років. Тема не нова але  актуальна для сьогодення. Враховуючи те, що вона попала на розгляд до такого маестро жонглювання рішеннями, як заступник голови апеляційного суду Сергій Павліченко то ми сумніваємося в об’єктивному розгляді справи.

  На протязі кількох років продажні прокурори та судді здійснюють наругу над пам’яттю порядної людини, позбавляючи його родину майна.Однак, ми сподіваємось на увагу та резонанс громадськості. Адже, таке може трапитися з будь-ким. І будь-хто може потребувати допомоги від суспільства, від собі подібних. Не можновладців, не псевдоправоохоронців, не носіїв суддівської мантії, а від простих людей, які здатні співчувати і розуміти, і в яких залишилося розуміння про честь, порядність; від людей, які бояться Бога.

Мова йде про протистояння між сильними світу цього, і, як це не дивно, з мертвим.

Події отримали свій початок, коли молода людина 37-річного віку дізналася, що хвора на невиліковну хворобу-лейкемію. Як і будь-хто із нас, усвідомлюючи, що може не вижити, постаралася зробити щось для того, щоб залишити засоби до існування сім»ї, а в першу чергу неповнолітньому сину. Для цього 08 серпня 2008 року, Вашкеба Михайло Миколайович, а мова йде про нього, колишнього жителя с.Батьово Берегівського району, набув у власність права власника і засновника Приватного підприємства «СВЯС». Підприємство займалося виготовленням дерев»яних будиночків, володіло трьома будівлями, земельною ділянкою, авто-мийкою, та сауною. Пізніше,ще за життя Вашкеби Михайла підприємством було придбано ще одну земельну ділянку площею 0,50 Га. Колишній власник ПП «СВЯС»- Степанов Михайло Юрійович, був близьким другом Вашкеби Михайла, і ,як відомо, своїм фінансовим ростом був повністю зобов»язаний Вашкебі Михайлу. Новий власник підприємства повністю довіряв другу,і в зв»язку з цим,після оформлення підприємства на власне ім»я, директором підприємства залишив Степанова Михайла Юрійовича, а сам поїхав на лікування в Угорщину.

Після невдалої операції з пересадки кісткового мозку Вашкеба Михайло 10 квітня 2009 року у 38-річному віці помер.

Пройшло трохи часу, і так як Берегово невеличке містечко, рідня померлого,яка ще не встигли отямитися від важкої втрати, почула чутки, що майно підприємства продане. Степанов Михайло Юрійович відповіді на це питання не давав, уникав зустрічей з сім»єю померлого. Спадкоємці спадщину оформити не могли, так як законом передбачено, що тільки після шести місяців з дня смерті спадкоємці мають право оформити свідоцтва про право на спадщину.

Родичі померлого звернулися до адвоката, і в короткому часі їм стало відомо, що на підставі ухвали Берегівського районного суду від 15 червня 2009 року все майно підприємства переоформлено на матір Степанова Михайла Юрійовича-Степанову Ангеліну Олександрівну.

Історія не нова для цього часу,чи не так!?

Буває, друзі зраджують, а буває, що жага наживи затьмарює розум, і не лишається нічого людського.

Помічником у такому «дружньому» вчинку Степанова Михайла Юрійовича став заступник голови Берегівського районного суду Ільтьо Іван Іванович, який стало і послідовно супроводжував судову справу на протязі п»яти років.

Згаданий носій суддівської мантії вельми сприяв здійсненню правосуддя у справі, в якій майно ПП «СВЯС» перейшло у власність Степанової Ангеліни. Степанова Ангеліна звернулася в суд з позовом до приватного підприємства «СВЯС», що вона ніби-то надала в позику підприємству на підставі договорів позики 2006,2007 та 2009 років три позики загальною сумою трохи більше 300 тис.грн. Крім того, оскільки її права були істотно порушені затримкою виплати заборгованості,остання нарахувала близько 200 тис. штрафних санкцій. Не прйшло й шести днів з дня подачі позову до суду, як справа була розглянута,і 15 червня 2009 року суддя Ільтьо І.І. своєю ухвалою затвердив мирову угоду, за якою Степанов Михайло Юрійович все майно підприємства передав своїй матері Степановій Ангеліні Олександрівні. Сталося банально: мати попросила, а син віддав, чи передав, (?), чи вкрав (?) за сприяння суду. Про це хай судить читач. Факт залишається фактом, що суддя, який здавав кваліфікаційні іспити, обізнаний із законодавством,і не міг не знати, що не має права затверджувати мирову угоду, якщо нею порушуються права інших осіб. Не міг не знати суддя і про те, що між Степановою Ангеліною Олександрівною та Степановим Михайлом Юрійовичем прямий родинний зв»язок:однакове прізвище як мінімум викликає питання про наявність родинного зв»язку. Ця обставина мала б закликати суддю бути максимально уважним при розгляді справи, з тим, щоб були дотримані вимоги закону та щоб не було якоїсь зловмисної домовленості. Однак, ходять чутки про сліпу Феміду: суддя нічого не побачив. Вкрай очевидним є і те, що судді було відомо, що Степанов Михайло Юрійович за Статутом підприємства як директор не мав повноважень розпоряджатися майном підприємства. Таке право належало до компетенції власника. Суддя, який за законом зобов»язаний повно всебічно і об»єктивно з»ясувати всі обставини справи, цього не зробив.Чому?!

Необізнаність з законом? А як же тоді кваліфікаційні іспити? Недбалість? А як же тоді присяга судді? Заінтересованість??? …

28 серпня 2009 року ухвала Берегівського районного суду була скасована апеляційним судом Закарпатської області, як незаконна, оскільки нею затверджено мирову угоду, яка порушує права спадкоємців. За цей час Степанова Ангеліна Олександрівна встигла майно продати Черепані Наталії Михайлівні.

Надалі друг (назвемо його так),тобто Степанов М.Ю. згадав, що коли оформляв 8 серпня 2008 року заяву про передачу прав власника і засновника ПП «СВЯС» Вашкебі Михайлу був не при своєму розумі. Чому? В заяві він зазначив,що діє добровільно,усвідомлює, що робить і т.д. Написав все ,що зазвичай пишеться в такого роду заявах. І за життя Вашкеби Михайла так воно і було. Однак, коли спадкоємці почали ініціювати черес суд повернення майна «друг» звернувся з позовом про визнання цієї заяви недійсною. Буцімто, не знав що робить,оскільки,виявляється,все мало бути зроблено не так. На протязі двох років судилися. В Берегові спадкоємці суд програли, в апеляційному суді виграли,у Верховному Суді України виграли. Проте, це тільки одна справа. Окремо в Берегівському районному суді була зупинена справа Степанової Ангеліни по позиках,яку апеляційний суд після скасування ухвали від 15 червня 2009 року,передав для продовження розгляду в Берегівський районний суд. З ціє справою об»єднали інші справи,які ініціювали спадкоємці та саме підприємство на чолі з новим директором. Після того,як зі сторони підприємства було ініційовано обґрунтовані відводи всім суддям Берегівського районного суду і відводи були задоволені, справа була передана до Мукачівського районного суду. Мукачівським районним судом у цій складній справі було прийнято просте рішення: було відмовлено всім. І Степановій Ангеліні у стягненні коштів на підставі договорів позик,і підприємству у витребуванні майна від Черепаня Наталії Михайлівни. В апеляційному суді розгляд справи зупинили,так як підприємство подало позови про визнання недійсними договорів позик. Але про це пізніше.

Паралельно з розглядом судових справ,спадкоємці намагалися ініціювати кримінальне переслідування Степанової А.О., Степанова М.Ю., а також судді Ільтя І.І., який нічого не бачив (образно кажучи). Для цього зверталися в Комітети Верховної Ради України, Генеральну прокуратуру України , Міністерство внутрішніх справ України,Вищу кваліфікаційну комісію суддів України. Всі ці високі органи влади нічого не могли поробити проти кого б ви думали? Проти Степанова М.Ю. і його друзів. У нього були свої друзі. Наприклад,кум у Берегівському районному відділі міліції на прізвище Бедринець. А можливо й інші друзі,наприклад працівник міліції Сакалош В.В. А може й сам (!) прокурор Берегівського району( в той час) Зарева І.І. Чому так думаємо?

Після написання по третьому кругу скарг у згадані вищі інстанції від прокуратури області і району спадкоємці отримали відповідь, що в діях Степанова М.Ю., Степанової А.О. є ознаки шахрайства. Тому, через декілька днів постановою Берегівського міжрайонного прокурора Зареви І.І. була порушена кримінальна справа проти… покійного Вашкеби.

Відчувається логічний зв»язок ,чи не так? В постанові було зазначено, що в прокуратуру звернувся громадянин Степанов М.Ю., який вважає, що покійний Вашкеба підробив рішення про переоформлення підприємства на себе. Пригадаємо, що Степанов написав нотаріально посвідчену заяву про передачу прав власника і засновника Вашкебі, програв суд про визнання цієї заяви недійсною. Крім того, поки був живий Вашкеба Михайло, ніхто нічого не підробляв. Тільки через два роки після смерті Вашкеби Степанов запідозрив покійного у вчиненні злочину. Інший вірний друг Степанова(чи,може, прокурора?Чи, може, кума?) Сакалош В.В. негайно зробив виїмку в державного реєстратора всіх установчих документів ПП «СВЯС». Справа не мала продовження через те, що спадкоємці виявилися злі і написали в Службу безпеки України. Служба виявилася на своєму місці, і друзі притихли.

Крім того, спадкоємці намагалися ініціювати порушення кримінальної справи проти Степанова М.Ю. за те,що він привласнив печатку та бухгалтерські документи підприємства. Але, як виявилося, «на нет и суда нет». Працівники міліції зіткнулися з небажанням Степанова М.Ю. давати покази з цього приводу, а тому відмовили в порушенні кримінальної справи. Також записали, що оскільки у суді є важлива цивільна справа,в якій Степанов намагається оспорити свої дії (пам»ятаєте визнання недійсною заяви про передачу прав власника і засновника Вашкебі М.), то ця справа має пряме відношення до (про це в посанові не писали, але очевидно це малося на увазі) утримування ним печатки і бухгалтерських документів, відсутні підстави для порушення кримінальної справи.

До цього часу печатка підприємства і бухгалтерські документи знаходяться у Степанова М.Ю. А чому б і ні ? В постанові про відмову в порушенні кримінальної справи де-факто написали: має право. Можна б ще написати, що замість того,щоб стати на охороні закону правоохоронці санкціонували поротиправні дії, але розумні люди й так все розуміють. Їм зайві акценти не потрібні. Все й так очевидно.

Але час повернутися до судових справ. І все йде до розв»язки.

На протязі 2014 року в суді з»ясувалося ,що два договори позики (2006 та 2007 років) виявилися фіктивними, оформленими «заднім числом»,підробленими. А на підставі цих договорів (пам»ятаєте ?)колись було оформлено мирову угоду,за якою все майно підприємства перейшло Степановій А.О.. Не повірите, але ,крім Феміди, яка у згаданому вище випадку виявилася сліпою, такий же недуг спіткав і деяких Берегівських правоохоронців (мова йде не про всіх,чесних і порядних людей це не стосується): ознак злочину в діях Степанових вони не побачили. Тільки після написання скарг у Комітети Верховної Ради, щось стало розвиднятися,і деякі ознаки все-таки стали видні,і тому внесли інформацію в Реєстр кримінальних розслідувань.

Залишився позов вирішальний: про визнання недійсним останнього договору позики від 26 березня 2009 року на суму 264 тис.грн. Як виявилося, Вашкеба Михайло, будучи тяжко хворим, менше ніж за два тижні до смерті вирішив ризикнути і за позичені від Степанової Ангеліни кошти придбати для підприємства земельну ділянку 0,50 га. Через місяць гроші повернути, якщо виживе. А якщо не виживе…,то обтяжити підприємство боргом, ну, щоб сину нічого не дісталося! Бо в підприємства за рік фінансові обороти складали близько 60 тис.грн. Куди підприємству до того, щоб повернути гроші. Тоді, для чого це робити? І хто це зробив?

З»ясувалося, що письмового дозволу покійний Вашкеба Михайло директору підприємства на отримання позики від Степанової Ангеліни не надавав.

Відомо, що 26 березня 2009 року на банківський рахунок підприємства було внесено поворотну фінансову допомогу через Степанова Михайла Юрійовича у розмірі 264 тис.грн.

Це єдина об»єктивна інформація.

Решта все –сфера догадок. В суді знаходиться договір позики, підписаний Степановим М.Ю. як директором підприєимства та Степановою А.О., а також квитанція до прибуткового касового ордеру підписана Степановим як директором підприємства про отримання від Степанової Ангеліни суми поворотної фінансової допомоги в розмірі 264 тис.грн. Також в справі є постанова про відмову в порушенні кримінальної справи проти Степанова М.Ю., якою встановлено, що печатка і всі бухгалтерські документи, в тому числі касові, знаходяться в Степанова М.Ю. Якщо поєднати факти, що печатка в Степанова М.Ю., а він сам собі і директор і касир, то що перешкоджає йому «намалювати» квитанцію до прибуткового ордера, за якою його мати ніби-то внесла в касу фірми 264 600 грн. Достовірність цієї операції можна перевірити лише бухгалтерськими документами ПП «СВЯС»: касовою книгою, прибутковим касовим ордером. Так і ці документи в Степанова М.Ю.!!! В суд він їх не подав, на підприємство не передав. А при цьому підприємство боргує Степановій Ангеліні за цією квитанцією 264 600 грн.

Однак, ці факти суд не цікавили. Це все проблеми фірми, а Степанов- чесна і порядна людина,яку ошукали.Те , що документи утримуюється у колишнього директора, а не на підприємстві -це нормально. Те , що «намалював» два фіктивні договори позики-теж нормально. Наш суд- «самий гуманний суд в світі»,тільки чомусь в одну сторону.

Справу в Берегівському районному суді розглядав суддя Гецко Ю.Ю.

Мати покійного Товт Марія Семенівна звернулася до Генеральної прокуратури України про порушення питання щодо відкриття кримінального провадження проти судді Гецка Ю.Ю. за винесення завідомо неправосудного рішення. Однак Генеральна прокуратура не захотіла розглядати це питання і передала його прокуратури області,а та- прокуратурі району. «І щуку кинули у річку»,як говорить відома байка. Тим більше, що суддя Гецко Ю.Ю.- колишній працівник Берегівської міжрайонної прокуратури. Можна ще згадати прислів»я про те, що ворон ворону око не виклює.

І на завершення.

22 січня 2014 року апеляційним судом Закарпатської області в складі суддів : судді-доповідача Павліченка С.В. та суддів Собослоя Г.Г. і Куцина М.М. було фактично розглянуто справу про визнання недійсним договору позики від 26 березня 2009 року.

На понеділок-26 січня 2009 року призначено судові дебати в справі. Розгляд справи характерний тим, що суддя-доповідач не міг довго розібратися, хто є учасниками справи і в чому полягає суть справи. Проте, те що договір позики є дійсним суддя Павліченко С.В. добре знав. В цьому в нього склалося чітке переконання, вірніше упередження. Так, опонентом представнику Товт Марії Семенівни був не представник Степанова М.Ю., а суддя Павліченко, який нізащо не хотів чути і бачити факти, які вказували на сумнівність згаданого договору позики. Не хотів розбиратися в справі, а чим скоріше її завершити.Так стояло завдання. Тільки неодностайність думки в колегії змусила суддю- доповідача відстрочити завершення розгляду справи, і то тільки на незначний термін. Тому, можна сказати «прямим текстом» :поведінка судді –доповідача свідчила про упередженість і зацікавленість у вирішенні справи на користь Степанова.

Що очікувати від суду ? І так можна спрогнозувати. Суддя Павліченко С.В. є заступником голови апеляційного суду, і хоча й подейкують про відсутність адміністративного впливу, повірте, це- неправда. Справу можна спрогнозувати з точністю до 99% -рішення буде на користь Степанова.

Смішно стає, коли говорять про люстрацію суддів і законні заходи впливу на них. Вони і надалі вважають себе богообраними і бояться тільки публічної, народної люстрації. яка може вилитися в суд натовпу.

Роман Бойко.