Слово «фіаско», якщо покопатися в італійській мові, буквально означає «пляшка для вина». Але в даному разі воно означає «цілковиту невдачу, поразку, провал». А від останніх хіба в пляшку не полізеш? Особливо, якщо переживаєш за той гемонський футбол усім серцем.
Був на одному недавньому матчі закарпатської «Говерли» на першості Прем’єр-ліги України. На мене вкрай негативне враження справила командна гра наших футболістів. Склалося враження, що на полі — рядова команда, яка грає на рівні області.
Втім, що можна чекати від «варягів»-заробітчан, починаючи з тренера і закінчуючи гравцями? Зарплата в них немала, але дух відсутній, мотивацій боротися за Закарпаття нема. Аналізуючи розвиток дитячо-юнацького футболу, це дістає за останнє десятиліття логічне підтвердження. Читаючи місцеві газети, спортивну пресу, поглипуючи на телеекран, не уздриш там закарпатської глибинки і її відносин із рябим м’ячем. Усі натомість навперебій аналізують, звідки і за стільки купили якого футболіста, промахи суддів, але ніде не показується життя конкретної спортивної школи в Міжгір’ї, Тячеві, Іршавському районі в сенсі всього дитячо-юнацького спорту, і, зокрема, футболу.
Скільки було, приміром, закуплено м’ячів, форми, чи виділяються певні суми на відрядження, чому часто останнім переймаються тільки батьки юних дарувань? А біда, — без відповіді на ці риторичні загалом питання, — в тому, що ніхто не шукає юні таланти. А вони все ж є! Про це й зараз свідчать імена футболістів із нашого краю, котрі грають на вищому рівні.Василь Кобин — за «Шахтар», виходець із Міжгір’я Юрій Путраш виступає за «Таврію».
Я, як житель Міжгірського району, хочу нагадати факт, що вже другий рік районна збірна не виступає в жодній футбольній лізі. А в минулому році був відсутній і чемпіонат Міжгірщини. Думаю, що президент Федерації футболу Закарпаття, депутат ВР Михайло Ланьо посприяє вирішенню цієї проблеми.
Ще в недалекому минулому тренер, який знайшов юний талант, постійно мав моральне й матеріальне заохочення. На жаль, на даний час, щоб юний талант почав підвищувати свою майстерність у якихось футбольних клубах, спортивних школах вищої майстерності, — має заплатити певним колам від трьох до п’яти тисяч доларів. Тому таланти й пропадають. Зате число іноземних футболістів на наших полях зростає, як поголів’я опійного маку. На жаль, ця тенденція пре з нашої любимої столиці — Києва, де кожний так званий олігарх хоче зробити собі рекламу на футболі, купуючи «варягів» від футболу, розфітькуючи колосальні кошти, вкрадені від народу — від нас!
Маю велике прохання до власника ФК «Говерла», аби він уклав кошти в розвиток дитячо-юнацького футбольного клубу в цілому Закарпаття. Можна ж при клубі створити гарну спортивну школу. Вихованці відтак зможуть грати в різних клубах Вітчизни. Це підніме футбол в Україні. Вам — хвала буде від нової держави. Певну кількість здібних можна буде, для самоокупності цього проекту, продавати… Ви ж черпаєте гроші з газової труби, яка належить цьому народу? Чому б не вкласти перші інвестиції в людський спортивний фактор?.. А нашому шановному керівнику області п. Ледиді треба зібрати всіх футбольних фахівців, представників інших видів спорту і виробити програму розвитку дитячо-юнацького спорту, підкріплену на ділі. Ви цим разом із паном Шуфричем залишите слід в історії Закарпаття!
Є в мене велике прохання і до Віктора Балоги вкладати енну суму в розвиток спорту. Це буде далекоглядним кроком справжнього політика. Кожному ж із них потрібні на майбутнє люди, які працюють з високою потужністю, не хворіючи, на економічний потенціал нашої держави. Як говориться (і не тільки в Міжгір’ї, але й в Межигір’ї): «В здоровому тілі — здоровий дух!»
Михайло ЮРИК.