Мною постійно володіли жінки, над якими не було чоловіків.

Мій батько помер — мама стала володіти мною.

Бабусин чоловік, мій дід, загинув на війні. Хронічно скорботна бабуся завжди кричала на мене, а то й лупила тополиним або бузковим прутом.

Тому я ніколи не міг наважитися володіти жінками.

Тільки надумаю підійти до якої — підсвідомість із жахом говорила:

—Тікай!.. Раптом наб’є!..

Василь ЗУБАЧ.