До 95-річчя від дня народження Йосипа Данка
95 років тому, 12 серпня 1922 р., у селі Тросник на Севлющині (Виноградівщині) в сім’ї Андрія Данка народився син Йосип, якому судилося довге, наповнене багатим змістом, і добрими справами життя.
Життя прожити – не поле перейти… Цю народну мудрість, як ніхто інший, може повторити на схилі літ Д- р Йосип Данко – відомий вчений, благодійник, громадський і культурний діяч. На його життєвих дорогах було всього: радощі і прикрощі, успіхи й невдачі, перемоги і поразки, чисте небо миру і чорні хмари війни, солодкий дух свободи і гіркота, ще в молодому віці, неволі… Та за будь-яких обставин пам’ятав про своє земне покликання – бути Людиною, Добротворцем, сином рідної землі і людей на ній сущих – чесних, розумних, роботящих.
Пам’ятні для ювіляра роки на вчання у Хустській гімназії, яка в той час була одним з провідних навчальних закладів Закарпаття. Пройшов він тут не тільки школу знань, але й школу патріотизму, національного гарту. У цьому чималу роль відіграло й те, що з листопада 1938 до 15 березня 1939 р. Хуст був столицею Карпатської України, в якій вирувало національно-культурне, громадсько-політичне, державотворче життя, а молодь, в тім числі Й.Данко, активно долучалася до цих процесів.
Окупація Карпатської України Угорщиною у березні 1939 р. була важким ударом, для українських патріотів настали чорні дні і ночі переслідувань і знущань. Та каральні акції угорських властей не залякали, не зламали українську молодь. Майже у всіх середніх навчальних закладах краю, в тому числі Хустської гімназії, створюються підпільні організації національно-визвольної боротьби, бібліотеки української історичної і художньої літератури тощо.
Хустські гімназисти, до конспіративного крила яких належав і Йосип Данко, з захопленням вивчали українську історію, відзначала її пам’ятні дати, ювілеї визначних українців, Дні незалежності України, Дні проголошення державної незалежності Карпатської України та ін.
У 1942 р. угорські спецслужби натрапили на слід підпільної організації «Юнацтво ОУН» у Хусті та інших місцевостях краю, разом з іншими підпільниками був заарештований і Йосип Данко, ув’язнений у сумнозвісному Каштель-Ковнері в Мукачеві, де зазнав катувань і принижень. Згодом військовий трибунал засудив його до шести місяців ув’язнення за членство в організації, яка ставила своєю метою «революційним шляхом визволити Закарпаття від Угорщини, приєднати його до України і створити незалежну Українську Державу». «Принади» ковнерівських казематів, тюремного ув’язнення пан Йосип пам’ятає досі, хоча й минуло з тих пір 75 літ.
З труднощами у 1944 р. Й. Данку все ж вдалося закінчити гімназію, але вже у 1945 р., через небезпеку арешту спецслужбами совєтської армії, він переїхав у Прагу, звідти – у Німеччину, де два роки перебував у таборах для переміщених осіб.
1947 р. йому вдалося перебратися до США, де самовіддано трудився, здобув вищу освіту, працював професором Ієльського університету у місті Ню-Гейвен, згодом – завідувачем поважної наукової бібліотеки цього університету, брав активну участь у діяльності різних українських організацій Америки, зокрема, численних зібраннях закарпатців у США (а з 1991 р. і в Україні), з нагоди святкувань річниць незалежності України і Карпатської України, президента Карпатської України о. Авґустина Волошина, вечорів пам’яті Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Симона Петлюри та інших великих постатей, подій, пов’язаних з українським молодіжним підпіллям періоду Другої світової війни («ковнерівські процеси») та ін.
До заслуг Йосипа Данка належить і його активна участь у налагодженні зв’язків української діаспори – вихідців із Закарпаття – з земляками з матірної землі. Він був заступником голови (проф. Василя Маркуся) Комісії зв’язку закарпатських українців (КоЗІ), яка регулярно видавала свій друкований орган – Бюлетень, частина тиражу якого передавалася в Україну, в тому числі на Закарпаття.
Слід відзначити, що він, вчений і громадський діяч, був постійним учасником багатьох Міжнародних наукових конференцій, у тім числі – усіх карпатознавчих, які проходили у 1991–1998 рр. в Ужгороді і Пряшеві, виступав з поважними доповідями з проблем історії Закарпаття. У різних виданнях ним опубліковано численні наукові і науково-популярні статті і рецензії на різні видання. Його дослідження стосуються історії православної церкви Закарпаття, плебісциту закарпатців 1918 р. у США, подій Другої світової війни та інших тем. Вони друкувалися у наукових збірниках і матеріалах наукових конференцій Ужгородського і Пряшівського університетів, Закарпатського краєзнавчого музею, різних альманахах, у тому числі щорічних календарях закарпатської «Просвіти», інших виданнях. З його ґрунтовних праць, базованих на архівних та інших джерелах, назвемо лише окремі з них: «Угорська політика відносно православної церкви на Закарпатті в 1939–1944 рр.», «Політика ЧСР супроти православних на Закарпатті у 1919–1939 роках», «Український голос у плебісциті 1918 року в США», «Православна церква Закарпаття у роки Другої світової війни», «Чи був Іван Раковський родоначальником новоправославного руху на Закарпатті», «Павло Скоропадський у переговорах 1920 р. з Угорщиною щодо долі Закарпаття», «Мадярська версія домовленості про ненапад між УПА-Захід та VI мадярським армійським корпусом у Карпатах влітку 1944 року», «Кров людська – не водиця, або Хто винен за стільки жертв? (Роздуми недобровільного учасника війни)». Досягти глибини, високого наукового результату вченому вдавалося, крім іншого, завдяки знанню різних мов, особливо угорської, без якої досліджувати історію Закарпаття, зокрема періодів входження краю до складу Угорщини, малоперспективно, а то й неможливо.
З нагоди ювілею Йосипа Данка варто згадати про такі його риси як чесність, порядність, людяність, шляхетність і скромність, справедливість і принциповість. Зверну увагу читачів також на такі, маловідомі, його риси як благодійництво і громадянська позиція. Він виказує свою любов до рідного краю й української справи загалом, на відміну від галасливих пустословів і демаґоґів, які прикривають свою бездіяльність, байдужість і бездуховність патріотичними гаслами, не словом, а ділом, без словесної тріскотні, галасу і самовихваляння, самовіддано і невтомно упродовж багатьох десятиліть оре рідну ниву плугами Просвіти, є взірцем для тих, хто справді хоче прислужитися своєму народу. І навіть у своїй багатогранній і щедрій благодійній діяльності на ниві українства (пожертви на різні справи, висилання цінних книжок для різних бібліотек України, в тому числі бібліотеки Закарпатського крайового товариства «Просвіта» тощо) воліє залишатися безіменним добротворцем.
А його численні мудрі листи упродовж багатьох років і до нинішнього дня, в яких містяться конструктивні і доброзичливі поради щодо пожвавлення суспільного життя на Закарпатті, створення громадянського суспільства в Україні тощо варті опублікування окремим виданням – як зразки вболівання за долю України, в тому числі рідного краю! \
За багатолітню самовіддану і плідну працю на науковій, громадсько-політичній і культурній ниві рідної землі, благодійництво українських справ Д-р Йосип Данко обраний Почесним членом крайового товариства «Просвіта». У 2012 р. йому присуджено просвітянську премію імені Президента Карпатської України, Героя України о. Авґустина Волошина. Але головною його нагородою є правдива пошана до нього і любов земляків та всієї української спільноти.
При цій нагоді шлемо дорогому земляку Д-ру Йосипові Данку наші сердечні вітання з красним і славним ювілеєм, висловлюємо йому велику подяку за ціложиттєву подвижницьку працю для добра рідного народу та усією просвітянською громадою Закарпаття щиро зичимо – у здоров’ї і гараздах – ще многії і благії літа!
Павло ФЕДАКА,
доктор історичних наук,
почесний голова крайового товариства «Просвіта»
