Фіаско у Баранинській епопеї

Для тих, хто призабув «дела давно минувших дней», нагадаємо, що у березні 2006 року П.Чучка переміг  на виборах сільського голови у Баранинській сільраді. Конструктивної співпраці із депутатським корпусом не вийшло –  у раді одразу утворилася опозиційна більшість, яка кілька разів намагалася висловити недовіру голові.

Апогей протистояння припав на 25 січня, коли згадана депутатська більшість зібралася на засідання, оголосила Павлові Чучці недовіру, обрала нового секретаря сільради й доручила йому виконувати обов’язки сільського голови.

За словами Чучкиного попередника на посту голови Баранинської сільради Павла Ткачука, підстав для такого рішення було вдосталь: «Павло Чучка з першого ж дня перебування на посаді порушував Закон про місцеве самоврядування, призначивши своїм розпорядженням виконком, а згодом видав із цим виконкомом 142 рішення, які апріорі є незаконними, оскільки формування виконкому є винятковою компетенцією ради. І таких порушень законодавства головою можна назвати безліч: це і фальсифікація рішень у бюджетній сфері, самовільне ухвалення змін до бюджету 2006 року, що є знов-таки прерогативою сільської ради, виплата заробітної платні незаконно призначеному в.о. секретаря сільради тощо. Недарма ж прокуратура порушила кримінальну справу проти посадовців Баранинської сільради за статтями службової підробки й порушення закону про місцеве самоврядування».

Далі кілька років тривали різноманітні судові та юридичні колізії, аж поки П.Чучці не пред’явили звинувачення, взяли підписку про невиїзд і не наклали арешт на «Децу у нотаря».

Зрештою, в липні 2010 року суд виніс вирок по справі голови Баранинської сільради, згідно якого Павло Чучка отримав 1 рік умовно і на 2 – був позбавлений можливості займати  керівні посади.

Нью-Васюки по-баранинськи

Грандіозні  прожекти екс-голови Баранинської сільради Павла Чучки веселили людей, не обділених здоровим глуздом, ще на етапі їхнього попереднього обговорення. Серед найнездійсненніших планів бірова можна пригадати такі:

— очищення 11, 5 кммалої річки (вартість робіт 1 км складає — 100 000 гривень – авт.);

— будівництво набережних з вечірньою ілюмінацією, шлюзів, через які в річку будуть потрапляти очищені біосептичні каналізовані води;

— зведення супермаркету «Теско»;

— будівництво системи басейнів, спортивного комплексу, центру дозвілля;

— будівництво конференц-палацу на 8-9 залів з паркінгом, готельними можливостями;

— розташування на території села збирального комплексу («Не джгути в’язати, через які потім люди хворіють, а робити щось солідне. Наприклад, привезуть обладнання для праження (смаження) кави» – П.Чучка);

—    будівництво 3-4-квартирного житла;

—    реконструкція стадіону (кошторис склав 200 тисяч євро – авт.)

— реконструкція сільради, у котрій після ремонту у мансардному поверсі буде комп’ютерний центр, у підвалі – атлетичний зал;

— реконструкція у приміщенні фельдшерсько-акушерського пункту в Довгому Полі і відкриття там комп’ютерного центру;

— створення цвинтарю для тварин;

—  вирощування і продаж саджанців яблунь, сортових груш тощо;

— будівництво пам’ятника вальці (саману);

— відкриття великого сільськогосподарського базару-виставки «Сільекспо»;

— залучення частини коштів держаної протипаводкової програми «Тиса» для вирішення проблеми підтоплення частини села Довге Поле;

— перетворення Баранинців на першу сільраду на території України, яка діє з урахуванням сучасних екологічних концепцій розвитку і здобуде премію ЮНЕСКО.

НІЧОГО ІЗ ЗАПЛАНОВАНОГО ТАК І НЕ БУЛО ЗРОБЛЕНО!

Окрім того, за роки боротьби за справедливість пан біров так жодного разу і не пригадав, що саме завдяки його «доброті і безкорисливості» Дравці залишилися без єдиного у міському передмісті дитсадка та бібліотеки. Вочевидь, читання вивісок у «Деці у нотаря», на думку П.Чучки, може останню замінити.

Земельний дерибан для «процвітання» Нью-Васюків

Після проголошення своїх планів, баранинський голова тут же взявся до найосновнішого, заради чого і так прагнув здобути цю посаду – земельного дерибану. У розпорядження редакції два цікаві документи, які наглядно демонструють демократичність і справедливість рішень бірова.

Перший – погоджувальний лист різним інстанціям для відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення  (ріллі) для ведення особистого селянського господарства в селі Підгорб, урочище «Лазький берег» на території Баранинської сільської ради 11 громадянам. Найцікавішим є те, що кожен із них отримав у користування 1,826 га– себто одним розчерком пера Павло Чучка подарував 20 гектарів земель і це прямісінько біля траси міжнародного значення, де їхня ринкова вартість сягає сотень тисяч. За які заслуги? Історія про це мовчить… І це не враховуючи того, що в сільраду подано близько 4,5 тисяч заяв на отримання землі, а в наявності – всього 247 ділянок.

Ще один не менш цікавий документ – рішення №1 десятого пленарного засідання УІ – сесії У – скликання «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд», котрим «добрий і справедливий» роздав 137 ділянок. Причому 90 із них – людям, які ніякого відношення до сільради не мають і на її території не проживають.

Саме ця сесія і стала останньою краплею для мешканців села, котрі десятиліттями чекали на землю. Люди збунтувалися і пішли в сільраду, однак Чучки так уже не було, а новий секретар нічого зрозуміло пояснити не міг.

Журналісти тоді таки віднайшли екс-голову, який пояснив, що люди в селі бездіяльні, маючи Акти на руках, залишають ділянки заростати бур’янами або ж перепродають їх, зате в нього є купа активістів, які бігають, вибивають інвестиції – ну як добрим людям не допомогти? А далі поскаржився на переслідування з боку фіскальних і правоохоронних органів та особисто губернатора Ледиди, яких дестабілізував його роботу та нацьковує на нього різні кримінальні елементи.

До речі, своє стратегічне завдання на посаді Баранинського сільського голови у 2006 році сам П.Чучка визначив так: «Не дати обікрасти земляків повторно». Ще одна фраза із інтерв’ю 2006 року: «Закон про те, що кожен громадянин має право безоплатно отримати земельну ділянку, дав підстави писати заяви і брати ділянки на мертвих, живих і ненароджених».

P.S. Павло Чучка давав землю тільки живим – бо мертві і ненароджені на «откати» не здатні.

«Что-то с памятью моей стало…»

Можна знайти масу прикладів, коли слова головного корчмаря краю із часом, скажімо так, модифікуються.

2006: «Я вже більше року не належу до команди Балоги, бо я ідейний помаранчевий. А нинішня адміністрація це – бізнес-помаранчевий проект».
2012: Тим не менше, саме Віктор Балога допоміг П.Чучці швиденько позакривати старі кримінальні справи, з тим, щоб встигнути зареєструватися кандидатом у нардепи по Ужгороду, аби розпорошити голоси об’єднаної опозиції. Недаремно ж його виключили із «Батьківщини».

2006:  «Ратушняк  неугодний як політик, бо не контролюється» бізнес-проектом «Барва». «Ратушняк – самодостатній лідер, який зрозумів, що треба спиратися на свій народ».

2012: «У Сергія  Ратушняка резерву росту я не бачу». «Сергій Ратушняк має своє електоральне гетто: йому достатньо лише сказати, що він йде на вибори, і усі за ним вишикуються».

П.Чучка – громадянин світу?

Не варто гадати нині на кавовій гущі про те, який відсоток довіри в жителів Ужгорода та Ужгородщини має П.Чучка – результат вже не за горами. Проте варто було б замислитися над тим, чим може людина, яка не здатна навести лад у одній-однісінькій сільраді, впоратися із цілою країною, яку роздирають соціально-економічні негаразди? І яка вже давно підготувала собі шляхи для відступу, виготовивши (про всяк випадок?) паспорти закордонного словака і закордонного угорця. Окрім того, суб’єктів виборчого процесу взагалі мав би зацікавити той факт, що П.Чучка взагалі не мав права брати участь у виборчому процесі, адже останні 5 років містом його проживання стала братня Словаччина, де він проживав за адресою: м.Свидник, вул.8 Мая, 34.

 Лана Морська