Губаль виявився випадковим “губернатором” Закарпаття

балога іОстанні кадрові призначення на Закарпатті свідчать про те, що нині, незважаючи на революцію свідомості, у владу ідуть виключно «потрібні» люди, а не професіонали своєї справи з досвідом та відповідною кваліфікацією. Чи не найяскравішим підтвердженням цього є призначення на посаду губернатора цілком випадкової людини лише через те, що вона добре прислужилася родині Балог, а останні — Президенту Петру Порошенку.
Біографія Василя Губаля не вражає. Народився 5 червня 5 червня 1967 року у Липчі на Хустщині. З 1985 по 1987 служив у армії. Далі — хустське ПТУ №10 (регулювальник радіоапаратури). З 1989 по 1992 роки перебував на різних посадах цегельного заводу колгоспу «Радянська Україна». З 1996 по 1998 роки завідувач сувенірним цехом колективного сільськогосподарського підприємства «Україна». З 1999 по 2001 роки — майстер по заготівлі лісу ВКФ «Інтертиса- імпорт експорт Україна» З 2001 по 2005 роки- директор приватного підприємства «Інтреркарпати» в смт. Воловець. З травня по листопад 2005 року директор товариства з обмеженою відповідальністю «Торнадо». З 2005 по 2009 роки приватний підприємець. З 2009 по 2010 роки директор товариства з обмеженою відповідальністю «СГ-Патріот».
Здобувати вищу освіту Василь Губаль Почав уже у зрілому віці і то заочно та дистанційно у хустській філії Львівської політехніки, яка (філія) знана на Закарпатті символічним навчанням і продажем дипломів бізнесменам та можновладцям. Такими «важкими трудами» на освітній ниві нинішній губернатор у 2006-му році отримав диплом бакалавра за напрямком «Економіка і підприємство», а у 2007-му у цьому ж університеті — диплом за спеціальністю «Фінанси» та здобув кваліфікацію економіста.
Окремої уваги заслуговують підприємницькі здібності Василя Губаля. Ще у 1999-2000 рр. він відкрив у смт. Воловець фірму “Інтеркарпати”, яка скуповувала деревину у місцевого держлісгоспу і перепродувала її підприємствам та експортувала за кордон. Однак, побачивши, що самотужки та ще й легально робити бізнес на лісі важко, Губаль налагоджує контакти із представниками злочинного світу братами Бряниками, котрі на той час були відомі в Закарпатті, як рекетири. Так, зокрема, бізнесмен тісно співпрацював зі старшим братом Бряником Михайлом Івановичем, уродженцем смт. Воловець, 1970 р.н., який тривалий час знаходився у міждержавному розшуку за скоєні злочинні діяння. Зрештою, був затриманий і ув’язнений. Відтак.Губаль, який у злочинних колах отримав прізвисько “Бандюк”, не полишив друга, возив йому передачі (“ГРЕВ”) в Ужгородське СІЗО. Однак, ні отримані “чесним” шляхом великі гроші, ні зв’язки зі злочинними елементами не допомогли Губалю. Через неуміле управління та непогашені кредити фірма “Інтеркарпати” збанкрутувала, а майно її було арештоване.
Відтак Василь Губаль зайнявся хлібним бізнесом (у прямому розумінні). Спочатку на невеличкій пекарні випікав хлібо-булочні вироби і поставляв їх у кілька сіл району, а згодом у 2010 році, коли став головою Хустської райради, зумів у змові з регіоналом та начальником відділу Освіти Павлом Русином «виграти» тендер на поставку саме «губалевого» хліба у всі навчальні заклади району. Так цей тендер виграв зять Василя Губаля, на якого нині зареєстроване хлібне підприємство з Нижнього Селища ТЗОВ «СГ-Патріот».
У велику політику Губаль почав стукати у середині 2000-х років, тоді ж, коли «над зусиллями» здобував дистанційно освіту у хустській філії Львівської політехніки. Спочатку співпрацював у СДПУ (о) з Медведчуком, потім із обласним лідером «народників» Михайлом Сятинею, а відтак, уже ближче до місцевих виборів 2010 року став працювати на мукачівський конгломерат родини Балог. За це, будучи обраним районним депутатом, у 2010 році завдяки домовленостям Віктора Балоги з місцевими регіоналами на чолі з Федором Турчином, Балоги всадили Губаля у крісло голови Хустської райради. Зрозуміло, що за таку честь Губаль залишився винним тим же балогам донині. Паралельно у 2012 році Губаль, будучи головою райради, фактично очолив штаб павла Балоги на виборах до Верховної Ради і допомагав молодншому Балозі «купляти» електорат. Де організацією поїздок у Почаїв (як нині робить його двоюрідний брат Василь Петьовка на Тячівщині й Рахівщині), а де купівлею цінних подарунків всім головам сільрад, яких у разі чого можна владою, даною Балогами, «нагнути».
Та, мабуть найцікавішу відповідь про своє призначення губернатором Закарпаття без погодження з громадою краю та навіть без подання Кабміну, прокоментував сам Василь Губаль на зустрічі з громадським активом області:
«Особисто я з Петром Олексійовичом познайомився, коли він був у Хусті на виборчих перегонах. Потім була зустріч активу з президентом. Тоді ми мали хорошу команду в окрузі, провели аналітику і команда штабу, який я очолював, представили мене як свого лідера. Тоді Порошенко сказав: якщо буде хороший результат – буде губернатором», – пояснив Губаль.
Така версія Губаля теж має право на життя. Хоча, всім добре відомо, що без лобі з боку Віктора Балоги, Порошенко б і не звернув увагу на хустського царька. Балога ж під соусом великих перемог хустської команди Порошенка, зумів протягнути для подальшої узурпації влади на Закарпатті, фактично, свого слугу. Але невже закарпатці достойні лиш того, аби ними керували слуги..?
Інформаційне Закарпаття