Президентські перегони з кожним днем набирають обертів, кандидати дають старт своїм виборчим штабам, і Україна, як після дощу, вкривається політичними білбордами.

Ляшко запевняє, що поверне Крим, Тігіпко намагається переманити колишніх однопартійців з ПР і, звісно, їхніх прихильників серед електорату, а інші ще тільки шукають вільне місце під свою рекламу. Проте якщо вірити соціологічним опитуванням різних компаній, то два головні претенденти на пост Президента вже визначені.

Звісно, вони не з першого квітня розпочали виборчу кампанію, а значно раніше і до цього часу вже встигли показати деякі свої козирі, але кампанія тільки перейшла у середню фазу, і хто зна, що вони ще приготували для виборців. Проте тут виникають запитання, не стільки до Тимошенко, вона давно була по інший бік барикад щодо минулої влади, як до Порошенка – звідки такі високі рейтинги у нього? Звісно, можна додати декілька відсотків через офіційну підтримку Кличком Порошенка, проте ще зовсім нещодавно він майже рік працював у першому уряді Миколи Азарова міністром економіки. У 2009 році в уряді Юлії Тимошенко був міністром закордонних справ України. У перші місяці президентства Віктора Ющенка в 2005 році обіймав посаду секретаря Ради національної безпеки та оборони. Перебував у команді Віктора Ющенка з 2001 року, а до цього його партія “Солідарність” стала однією із засновниць Партії регіонів у 2000 році. І не зважаючи на його минуле, коли він побував у всіх головних політичних таборах за останні 15 років, українці так йому довіряють? Хіба люди по всій країні, цієї зими, не боролись саме із засиллям великого капіталу, представником якого є Петро Порошенко? До речі, яким чином, коли весь народ був обкрадений у процесі так званої купонної приватизації національного майна в першій половині 90-х, молодий Порошенко став власником головних шоколадних фабрик України, колишньої державної власності? Беручи до уваги тільки факти того, що Петро Олексійович добре вживався при всіх урядах, завжди знаходив компроміси з політичними та бізнес-структурами, довіряти такій людині важко. Адже нині Україні потрібна влада, яка, рішуче та без винятків, дотримуватиметься наміченого українцями курсу на реформи та зміни. І компроміси тут будуть зайві, з їх допомогою не побороти тотальну корупцію та беззаконня, породжені минулим режимом. Сьогодні громадяни чекають від політиків чіткого курсу.

Чи може безкомпромісну боротьбу, приміром, з корупцією в державних органах влади запропонувати Порошенко та його команда? Виступаючи по телебаченню, може, й так, проте якщо реально подивитись на стан справ і, звісно, на його команду, тих помічників на місцях – то ні, не може! Чому? А все досить просто. Петро Олексійович майстер переговорів; якщо вірити засобам масової інформації, то Порошенко вже домовився про підтримку таких одіозних олігархів як Льовочкін та Фірташ, а на Закарпатті його активно підтримує сім’я Балог. І про яку боротьбу з корупцією тоді можна говорити? Якщо Балоги вже 15 років заправляють на Срібній Землі. Вони ніби хамелеони, при кожній владі іншого кольору… Згадаймо тільки ті листівки та телефонні дзвінки людям, в яких Єдиний Центр закликав у 2010 році голосувати за Януковича. Про постійні, з року в рік, підкупи виборців за 200 гривень годі й говорити.

Усе це чудово знає, напевно, кожен краянин, і протягом останніх місяців майдани всієї області відчайдушно боролись із системою, яку ЄЦ уособлює на Закарпатті. А виходить так, що Порошенко, залучившись підтримкою Віктора Балоги, не розуміє, з ким має справу? Напевно, ні, добре він розуміє і як успішний олігарх знає, чого хоче – а хоче він крісла.

Анатолій КОСТЮХ

Срібна земля