Вулиці міст і сіл, як і люди, мають свої імена, а в них відображена славна історія міста, держави, імена людей, які достойні того, щоб бути увіковіченими у пам’яті свого народу. Адже не все одно, якою мовою ми розмовляємо, чиї імена носять наші вулиці. Як і кожен народ, ми маємо шанувати себе, своє минуле, бо без нього у нас не може бути майбутнього.
За роки незалежності України Хуст чи не одне з найперших міст, яке майже повністю позбулося тих старих назв вулиць, які не мали нічого спільного з історією нашого краю. Натомість у місті появилися вулиці, названі іменами відомих політичних та громадських діячів України, славних синів Верховини – письменників, художників, акторів, композиторів тощо…
Настав час, щоб у місті Хуст була і вулиця Івана та Мирослава Дочинців (теперішня Пролетарська). На думку багатьох жителів міста, така назва в першу чергу асоціюється з відомим комуністичним лозунгом. А ми повинні виконувати Закон України про декомунізацію.
Ми впевнені, що ці люди (батько і син Дочинці) заслужили такої честі, щоб вулиця носила їхні імена. Безумовно, що так! Іван Юрійович Дочинець (батько) уже покійний, 12 років тому назад відійшов у вічність. Він був уродженцем с. Нижнє Болотне, що на Іршавщині. Однак із шести років разом із батьками мешкав у місті Хуст, де отримав освіту. Після закінчення Хустської реальної гімназії ( нинішня ЗОШ № 1 м. Хуст) деякий час працював коректором у редакції районної газети м. Хуста. У 1950 році за участь у національно-визвольному русі сімнадцятирічний юнак агентами НКВС був заарештований і на 25 років засланий на каторжні роботи, відбуваючи незаслужене покарання в таборах ГУЛАГУ. Отже, він репресований політв’язень сталінських таборів, справжній патріот України, борець за її незалежність. Після повернення у 1956 році працював на Хустському лісозаваді. Одночасно навчався на філософському факультеті Київського університету, який закінчив у 1965 році з відзнакою. Продовжив навчання в аспірантурі при інституті філософії Академії наук. Працював учителем Нижньо-Бистрянської школи-інтернату, згодом заступником директора цієї ж школи, далі був викладачем суспільних дисциплін у ПТУ № 10 м. Хуст. З 2001 року – методист цього училища. Мав педагогічне звання – викладач-методист, «Відмінник освіти України».
Іван Юрійович – людина активної життєвої позиції. У 90 роках він брав якнайактивнішу участь у всіх державотворчих процесах, пов’язаних із боротьбою краян за встановлення незалежності України. За активну участь у патріотичній діяльності по розбудові незалежності України йому присвоєно звання « Почесний громадянин міста Хуст». Прекрасний оратор, ерудит, людина знаюча, яка мала одну з найбільших домашніх бібліотек у місті, інтелігент, зразковий сім’янин, чудовий педагог і вихователь підростаючої юної зміни. Його любили й шанували не тільки колеги, але й вихованці ПТУ, серед яких частина були підлітки з нелегким (некерованим) норовом, але його слухали і підкорялися, вражені розумом, волею і силою авторитету улюбленого наставника, який їх добре розумів при потребі захищав від несправедливості. Разом із дружиною (учителем-істориком і другом-соратником) Емілією Михайлівною на вулиці Пролетарській власними силами збудували невеликий будинок, де прожили понад 40 років. Звідси пішли у світ їхні діти, двоє чудових синів: Тарас – лікар за фахом, живе і працює в Ужгороді та Мирослав – український письменник (прозаїк, журналіст) і видавець, член Асоціації українських письменників, член Спілки письменників України. У 1998 році заснував у Мукачеві видавництво «Карпатська вежа», в якому як головний редактор і директор підготував і видав упродовж десяти років понад 300 видань, крім того, як журналіст працював власкором газет « Карпатський край», «Срібна земля», «Срібна земля-фест», друкував власні оповідання та повісті в журналах та альманахах «Відлуння», «Витоки», «Володарі долі», «Славою овіяні», «Карпатський світ», « Зелені Карпати» та інших. Перша його книжка «Гірчичне зерно» побачила світ у 1989 році. За 27 років на творчій ниві, а разом із журналістською діяльністю – 37 ним досягнуто ваговитих набутків. Свідченням цього стали високі нагороди і визнання не лише в Україні, але і за кордоном. Зараз це один із найбільш успішних українських письменників, твори якого перекладені російською, угорською, словацькою, румунською, польською,французькою, італійською, англійською, японською мовами, Ми можемо надіятися, що з Божою поміччю в його особі Україна може мати в недалекому майбутньому лауреата Нобелівської премії, яку на жаль, ще до сих пір не має , хоч претендентів – достойних письменників наших було чимало. А поки що ми пишаємось тим, що нашому талановитому землякові присуджено міжнародну літературну премію «Карпатська корона», Національну премію України ім. Т.Шевченка за романи «Криничар» та «Горянин».
У 2012 році він став лауреатом всеукраїнської літературної премії Зореслава та літературної премії клубу «Ярославів Вал», а також отримав лауреатську нагороду «Золотий письменник України», яку дають письменникам, чиї твори сумарно видано накладом 100 тисяч примірників (точка відліку 2000 рік). Окрім цих відзнак та високих нагород, він має ще чимало інших, але найголовніша – це любов десятків тисяч читачів, які з нетерпінням чекають від нього нових і нових творів. Літературні критики дають дуже високу оцінку його творам, ставлячи його в один ряд із найсильнішими новелістами – Стефаником, Буніним, Бейлем, Паустовським, Тютюнником. Неоціненим є його афористичний набуток, який влучно названо «зубочистками для мозку» , а також чимало публікацій із краєзнавства. Це його унікальна книга «Душа Мукачева» (2008 р.), «Енциклопедія Мукачева» у співавторстві із В. Пагирею. Ми надіємось, що письменник може щось подібне створити і про наш старовинний та унікальний Хуст – одну із столиць України. Це його данина рідному місту.
А поки що ми дуже надіємось , що в Хусті якнайскоріше з’явиться вилиця, названа іменем Почесного громадянина м. Хуст Івана Дочинця та його унікального сина – Мирослава , які справді заслужили на це своєю великотрудною патріотичною діяльністю на благо своєї України та її багатостраждального народу.
Христина Шкробинець, заслужений вчитель України, голова Хустського міськрайонного товариства « Просвіта» ім. Т.Г.Шевченка
