Doc.ua запис до лікаря

11 років бореться молодий закарпатець за право повернути відібраний чиновниками будинок

11 років бореться молодий закарпатець за право повернути відібраний чиновниками будинок

Завтра рівно 11 років з того моменту, як я звернувся до Прокуратури_міста_Ужгорода з маленьким клаптиком паперу, на якому ледве було видно адресу будинку, який так бездійно, з порушенням всіх конституційних прав, сімейного кодексу, честі і совісті було продано.
Шоу_#наножах і далі буде, продовжується вже 11 рік.
А в цілому ця історія виникла взагалі, якось дивно. Будучи маленьким, я перебував досить часто на лікуванні в “Малятко”, що поблизу Ужгорода (скажу приємно здивований, що за стільки років мене і досі там пам’ятають, як хлопчика котрий вчив інших розмовляти і писати) мені тоді майже 4 роки було і був, я там до 6 років, до самого Перечинського- інтернату. Але в зимку нас відпускали трохи додому, і відпустили. Більше я туди вже не потрапив.
Я, досі пам’ятаю цей день, 18 грудня 2000 року, зелена дев’ятка, і два дядьки, імена пам’ятаю чітко Кузьма і Мирон (останній з них був рієлтором котрий хотів від мами віджати квартиру одразу після того, як мене забрали до інтернату, але мама цього не зробила) на той момент саме ці дві особи діяли від Закарпатської ОДА , Служби у справах дітей.
Моє прощання з мамою не було довгим, оскільки взяли і просто забрали.
Мама звісно була найрідніша, і найкраща для мене, але життя її зламало. Воно її вивело на дорогу, з якої вона так і не змогла вийти, але вона намагалась і це саме головне. Хай це було не найкращим чином, але я щасливий що помирала вона вже з посмішкою, оскільки під час навчання в інтернаті ми з нею всеж зустрілись. І поговорили. Мамине вже #пізнєкаяття було занадто емоційним для мене. Але повернемося до справи, яка трапилася в далекому 2004 році.
Моя мама була позбавленою батьківських прав, ще в 2001 році за позовом Служби у справах дітей, оскільки вона не виконувала батьківських обов’язків і зловживала спиртним ( прошу звернути увагу, що вона передувала на обліку Д, в наркодиспансері, з діагнозом хр.алкоголічка) звичайно таке не говорять на публіку про рідних бо це особисте, але в моїй боротьбі це грає важливу роль, саме цей епізод.

Отже в квітні 2004 року, моя матір звертається до Виконкому Ужгородської міської ради, і наче пише заяву на ім’я міського голови Погорелова (за даним фактом відкрите кримінальне провадження в серпні 2017 року за ст. 358 ч.1) , і просить надати їй дозвіл від мого імені обміняти 2_х кім. квартиру в м. Ужгороді на будинок в селі Макарьово, Мукачівського р-ну, після чого от тепер саме головне з ким вона обмінює цю квартиру (в рамках кримінального провадження не маю права повідомляти сторін та осіб кримінального провадження) назвемо її Ольга (ім’я змінено) пише також заяву невідомо кому, і для чого і також додає заяву до маминої, але цього було не достатньо і з’являється особа яка буцімто в моїх інтересах представлятиме мої інтереси (з’являється довіреність) тобто служба у справах дітей забрала від себе зобов’язання, бути в моїх інтересах і надала такі повноваження бомжу, котрий був зареєстрований за адресою нотаріуса і був підставним лицем. Отже написала вона ту заяву, і рівно через місяць, дитину яку захищав СКУ УКРАЇНИ а саме стаття 177 була нагло і цинічно порушена. 1) матір на обліку, матір позбавлена батьківського піклування, дитина в інтернаті, опікун взагалі не в курсі цієї історії , директор школи інтернату не був присутній на засіданні. І їй надали дозвіл обміняти квартиру на будинок.

Саме цікаве знаєте, що ? Доплату, яку обіцяли мамі після обміну, повертала саме вона іншій стороні, що робить в цій справі інший поворот, і щоб віддати мамі борг Ольгі вона бере і продає будинок в жовтні 2004 році, тобто через пів року. І навіть дозвіл не потрібний був …
А вже через деякий час, її знаходять на вулиці, біля сміттєвих баків, а вже через тиждень вона залишилася без нижніх кінцівок, які ампутували їй із-за обмороження. І все вже залишкове життя вона провела в Виноградівському пансіонаті для престарілих, де і померла…

І, якби ці вищезазначені особи приймали рішення головою і по законодавству то мама б була жива, і хай би пила далі, але жила б. І я був щасливішим. А так, я про неї лише пам’ятаю… І це залишається назавжди. І всі ці покидьки будуть покарані по всій строгості Закону.

А тепер повернемося до кримінально-процесуального провадження. Воно і досі зависло. Експертизу проводять другий рік, у зв’язку з навантаженням експертів, але коли шукали чи причиняє відео Пенівайза Мукачівського ознаки насилля, дослідили за пару днів, а людину котра вже 11 рік доказує злочин вчинений державою, щодо мене і почекає ще…

Але тим не менш є і перемоги. Мені всеж вдалося довести те, що матір незаконно продала будинок, і скасувавши договір купівлі-продажу будинку повернув його в свою власність, але тим самим зіпсував життя інших людей, які придбали будинок за власні кошти. І кожен може осудити, але нажаль не зможе зрозуміти… Із-за бездіяльності чиновників. Бо це вже зовсім інша історія…

Це най дибільніше, що можна пережити в своєму житті. Де немає спокою, ні життя. Це кожного дня нові випробування. Випробування на виживання.

Зовсім скоро буде друга частина, якщо звісно вам цікаво.

прошу про максимальне поширення. Щиро вдячний!

Yevhenii Vladymyr

Doc.ua запис до лікаря
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ
Новини партнерів

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *