Жадність фраєра згубила. Цю істину я вперше почув на Львівщині в медсанчастині Нового Роздолу. Над нею я в той час та і далеко потому майже не задумувався. Завжди пам’ятав я слова батька: «Тільки, щоб тобі багато не було потрібним». У справедливості цієї поради переконувався неодноразово. Та майже завжди задовольнявся тим, що я мав. Та мені було мало того, що вже зроблено. Але це до жадності немало ніякого відношення.

Дивлюся тепер на тих, хто створював корупційні схеми, вимагав хабарі і дивуюся як вони тримаються за свої крісла і задаю собі запитання: чому? Таке запитання чую від багатьох колег та знайомих, які у свій час займали також керівні пости, але працювали не за хабарі.

Хабарники за останні 10 – 12 років набралися стільки, що і на онуків, а то і на правнуків їм хватить. Що тримає їх на цих посадах? Адже багатьом із тих, якщо не всім, котрі підпадають під Закон про корупцію, пропонують роботу, іноді і керівну, тільки нижчу за статусом. Їх звільняють, але не залишають без засобів на існування, як вони робили при бандитській владі. Та хабарники звикли купатися в розкошах. Безумовно, що тих, які переступили закон необхідно судити, заводити на них кримінальні справи. Та і в цьому відношенні наші правоохоронні органи, м’яко кажучи, не доробляють. Завдяки зволіканню влади, надіються нечестивці на те, що їм це минеться. Вони не враховують, що влада буде контрольована громадськими організаціями.

Вчорашні беззаконники, свавілля яких не мало меж, закликають теперішню владу дотримуватися закону. Погрожують судами і не безпідставно. Вони добре знають які суди, оскільки вони їх і формували і на що здатні більшість суддів. Вчорашні корупціонери, вони же і сьогоднішні, вимагають дотримання нелегітимних законів, бо як не дивися, а ці закони не захищають народ – джерело влади, а захищають їх –хабарників. Корупціонер, маючи мішок з грошима, легко відновлюється на роботі, на відміну від тих, котрих такі ж самі корупціонери звільнили незаконно та безпідставно. Дивуюся, чому судді, які рахували, рахують і тепер, що закон дишло, куди повернеш туди і вийшло. Невже вони розраховують, що і теперішня влада буде корумпована? Таке відношення до закону суддів, прокурорів, міліції та і деяких представників влади є антинародним. І це розуміє кожен громадянин України.

У теперішній час, після Перемоги Майдану – революції гідності, все міняється, хоч і повільно, але зміниться. Віри в перемоги добра над злом додають не владні керівники, а народ, який їх не залишить, як це було у 2005 році, безконтрольними. Громадянський Рух охопить більшість людей нашої країни. І ті, нові лиця, котрих бачимо від 27 листопада у Верховній Раді і навколо неї, будуть контролювати щоденно роботу обраних, незалежно від їх приналежності до тої чи іншої партії та політичної сили і будуть вираховувати коефіцієнт корисної дії. Відсижуватися та збагачуватися в приміщенні під куполом буде неможливо, принаймні, важко. Залякувати людей уже немає чим. Та все таки хабарники пробують використовувати усі можливі форми захисту.

Якось мене по телефону спитали: «Степане Томовичу, чи маєте компромат на суддю Х?» «Я не збираю компромат на суддів, чи когось іншого». «Але ви ж про них пишете». «Так пишу, але про тих, котрі мене переконали, що вони не дотримуються закону та справедливості по відношенню до пересічних громадян, які не дають хабарі. Пишу на недобросовісних суддів Мішанчук, Придачука, Дроботю…, прокурорів – Бенцу, Петруню, Хіля, Іванцьо…., корупціонерів Шніцера, Яцину, Хобзея…».

Шніцера з посади знято, та він ще надіється, як мені кажуть, на реванш. Не буде і інших хабарників, в тому числі і Яцини, який для свого збереження на посаді використовує не тільки сформовані ним (трудовий колектив), але і релігійні організації. Я уже писав, що не зберегла, організована громадська організація при облздороввідділі Шніцера, не збережуть Яцину вибрані ним, тобто призначені, члени трудового колективу, які, не на камеру і не для преси, висловлюють своє ним незадоволення і називають його двірником.

Яцина не починає свій трудовий день у відділеннях, а ходить по двору і не знати чи він щось шукає щодня і не знаходить, чи…? І те, і друге не результативне. Не хочеться наводити приклади, як грубить медперсоналу. Я про це чув зперших вуст, і не можу цьому не вірити, бо Яцина ніколи не дотримувався лікарської етики. Це я можу стверджувати багатьма прикладами. Уявіть собі, як почуває себе хворий, якому Яцина, головний лікар каже про лікаря, на якого хворий надіється, довіряє: «Ви що? Він вас заріже». А разом з тим, як тільки може, так захищає своїх, членів корупційних схем та трудового колективу, які не володіють необхідними знаннями та навиками, необхідними для надання сучасного рівня медичної допомоги.

Минулого понеділка, вперше за останні, можливо, 10 – 12 років провів ранкову «п’ятихвилинку» з лікарями. Згодом залишив тільки завідувачів і разом вирішили написати від імені «трудового колективу» щось на шквалт, як мені казали, про «досягнення» в обласній лікарні. Щось все таки написали та прочитати написане мені не довелося.

Знаю, що теперішня місцева влада не тільки прислухається до громадських організацій, але і співпрацює з ними. Влада і центральна, і регіональна розуміють, що безконтрольною вона вже не буде і народ буде ефективно контролювати, бо він довірив їй вести Україну в Європейський Союз та в НАТО. Будуть контрольовані народом і судді, і прокуратура, в тому числі і Генеральна, і міліція, яка, слава Богу не у нас, продовжує творити беззаконня, в тому числі і побиття громадян.

Яцина, не дивлячись на непрофесійність як фахівця комбустіолога, так і організатора охорони здоров’я, а також зміни влади, зумів залишитися на посаді головного лікаря обласної лікарні ім. А. Новака. Задля цього кого тільки не залучав: міліцію, прокуратуру, суди, керівників облздороввідділу, профспілки, членів корупційних схем, завідувачів відділеннями лікарні, лікарів інших лікарень, працівників університету, судмедекспертів, партію до якої належав, в які перефарбовувався, владних чиновників, залякування та звільнення йому неугодних, усього і не згадаю. Корупційні дії Яцини сягали кабінету міністрів Азарова. Таким арсеналом захисту Яцина уже не володіє. Ось і пробує, хоч якимись чином нагадати про себе. Щоб показати, що він головний лікар, вигадує різні непотрібні, але затратні «новинки». Не буду їх перераховувати. Вони аж ніяк не покращують надання медичної допомоги хворим.

Починав свою лікарську діяльність Яцина в обласній лікарні в опіковому відділенні. Та полюбляв він складські приміщення, особливо ті, в яких знаходилася гуманітарна допомога. Після проведення мною VII Конгресу світової федерації українських лікарських товариств у 1998 році, поступала гуманітарка з США від духовенства та наших співвітчизників, американських громадян. Тодішній головний лікар Шніцер і я, як голова регіонального відділення Всеукраїнських лікарських товариств (ВУЛТ), щиро дякували за надану допомогу. Але Яцина, будучи начмедом захотів сам приймати та розподіляти гуманітарний вантаж. Цього я допустити не міг, думаю, що всім зрозуміло чому. Ось і почалися ще з тих пір негативні його відношення до мене. Добре знаючи Яцину, я не рекомендував Шніцеру призначати його головним лікарем такої, на той час, авторитетної лікарні, як обласна. Шніцер також не бачив у Яцині фахівця на таку відповідальну посаду, але він бачив у ньому хлопчика на побігеньках, послушника, який виконає все, що йому накажеш. Та які відношення Яцини зі Шніцером за всі останні роки, шановні читачі, ви добре знаєте.

Степан Біляк

Карпатська Україна