Місцеві вибори 2015 року яскраво проілюстрували тенденції українського суспільства до практики проведення виборів періоду Федора Януковича. На тлі масштабного збідніння основної маси населення післямайданівський ідеалізм з його вірою у високі ідеали європейськості, процвітання України, встановлення справедливості, заможності повернулися до грубого практицизму з його основними рисами виживання, неперебірливістю, лукавством, зрадою, шахрайством.
На виборах масово купувалися у населення голоси. Про це описують матеріали ЗМІ, соціальних мереж та реалії виборчого процесу в моєму рідному селі Богдан і довколишніх селах. Застосовувалися удосконалені схеми підкупу виборців. Виявилася висока готовність суспільства до нього. Політичні та ідеологічні, платформи, програми партій, кандидатів, їх ділові та моральні якості не відігравали головної ролі у виборі виборців. Цінність отримання одноразової винагороди у формі безкоштовної картоплі, зерна, гумових чобіт, горілки, грошей для великої кількості виборців стала переважаючим чинником у визначенні того де треба поставити у бюлетені галочку.
Навіть більше того, частина виборців не знала прізвищ кандидатів та назви політичних партій. Вони голосували просто за відповідні номери у виборчих бюлетенях. Такі шпаргалки вони отримали разом із винагородою від «добрих агітаторів». Так виборець із вулиці Вайди с. Богдан повідомив, що він має проголосувати за число 13 у бюлетені до обласної ради, число 1 до районної ради, число 2 на посаду сільського голови та також число 2 у бюлетені кандидата на сільського депутата, а назви їх він не знає. У Богдані, наприклад, організація підкупу виборців проводилась дуже добре спланованою, продуманою, адресною, заздалегідь до виборів, безшумно, тобто без значного інформаційного розголосу. Застосовувався наскрізний метод, а саме за одну винагороду «агітували» за весь перелік виборчих бюлетенів, як уже було зазначено з приводу виборця з вул. Вайди.
Така діяльність «агітаторів» суттєво вплинула на результати виборів. Вищезазначена практика проведення виборів, деморалізує суспільство, становить небезпеку. І породжена вона не якоюсь лише злою волею влади, а більше соціальним чинником. І винити людей у тому, що вони піддаються на підкуп є не завжди доцільним. Справедливі і чесні вибори, як правило, відбуваються у заможних суспільствах де дрібні гроші, подачки практично неможливі. Тому у 2006-2010 роках при померанчевих урядах практика підкупу виборців була на градус нижчою, позаяк значно вищим був тоді рівень життя населення. А сьогодні для багатьох людей отримати на виборах 100-200, а то і 500 гривень, пару кілограм картоплі стало суттєвим надходженням до сімейного бюджету. Тому підкуп виборців – це в основному гра на бідності людей. Місцеві вибори 2015 року в Україні є класичними для країн третього світу з низьким рівнем життя. І боротися з підкупом виборців, який є основним чинником, що спотворює результат виборів треба не так шляхом хапання за руку (бо за всім не вгледиш), а реальною соціально-економічною політикою зростання рівня життя народу. Але цей виклик більш адресований до органів центральної виконавчої влади.
Петро Ференц