Про це “Трибуну” повідомив Василь Вовкунович, політвиховник батальйону «СІЧ».

…. Ну от і все. Протоколи із мокрими печатками в Києві і тепер справа за «білими комірцями» від «Свободи», а мені «пора в сім’ю». Наступна ротація батальйону Січ на початку листопада. Потрібно замінити наших хлопців, які захищають дамбу біля Курахово, підрив якої несе смертельну загрозу обороні Маріуполя.

Їду із побратимами Сашею Шубертом з Виноградова та Золі Варгою із Королева,бо там чекають на ротацію хустяни, ужгородці, іршавці. Закарпатців в нашому батальйоні є 16 чоловік.

Якщо в червні мене гнав в АТО страх – страх за Україну і було відчуття, що я крайній, позаду мене немає нікого, то тепер ми-сила. Адже нас в батальйоні декілька сотень, а самій зоні АТО- понад сто тисяч. Є дух молодецтва, гордості за свій бойовий підрозділ, переживання за його авторитет. Ми скріплені дружбою, яка замішана на солдатському поті, присмаку тривожних ночей на блокпосту, адреналіну світанків при зачистці підозрілих територій, чи витримки при цілоденному сидінні в засаді на відповідному «гнізді».

Їдемо не із пустими руками. Веземо тепло сердець наших краян, які щедро діляться з нами всім своїм добром від теплих речей і взуття , до харчів і автотранспорту. Велике людське спасибі ВСІМ, хто приєднався си має намір допомогти нашим бійцям в зоні АТО. Адже завжди так було в українців, що були лицарі –козаки, і були хлібороби, які кормили і одягали військо, одержуючи взамін захист і волю. Такий порядок речей існував в Україні декілька століть. Подальший хід історії показав хибність і небезпеку філософії «касти свинопасів»: коли між хлібом і свободою вибираєш хліб, в підсумку втрачаєш те і друге.

Історія хороший вчитель. Слава Україні!!! Слава закарпатцям,в яких б’ється щире серце синів і дочок України !!!

Василь Вовкунович, політвиховник батальйону «СІЧ».

Екс-кандидат у народні депутати від ВО «Свобода»