Цими днями Україна відзначає сумну річницю наймасовіших розстрілів на вулиці Грушевського в Києві. Тоді українці, які ризикували своїми життями на Євромайдані, вірили, що Революція Гідності принесе країні світле майбутнє: без хабарництва, кумівства, олігархів, криміналітету при владі. Однак у ці ж дні Закарпаття не припиняє обговорювати й іншу тему. Тему, котра важко поєднується з ідеалами та мріями, які виросли на крові Небесної Сотні рік тому.

Мова про історію, котра кілька днів тому здивувала чи не весь регіон. Виявилось, що дружина діючого голови Закарпатської ОДА Василя Губаля неочікувано отримала серйозне підвищення: із рядової вчительки однієї із сільських шкіл вона раптово стала директоркою цієї ж школи. Мова про ЗОШ І-ІІІ ступенів у селі Нижнє Селище.

Власне, на перший погляд процес її кадрового росту виглядає цілком нормальним. Її навіть порекомендував на цю посаду не хто інший, як попередній директор. І все було б нічого, якби не один невеликий момент… Цей же ж попередній директор нині очолює Хустську районну раду і звати його Олександр Липчей. Ту саму районну раду, яку до приходу на посаду голови Закарпатської ОДА очолював Василь Губаль. Чоловік новоспеченої директриси. Співпадіння? Цілком можливо. Тільки не в Закарпатті. І не в часи, коли влада в області на всіх рівнях знаходиться в руках одного бандитського клану, до підпорядкування якого входить і сімейство Губалів. Отакий от ідеальний чоловік, який дарує своїй дружині навіть не шуби чи діаманти, про які мріє кожна жінка, а цілу школу. Щоб було де реалізовувати власні амбіції.

Отакі от справи, малята. Помирайте і далі за свої цінності та ідеали. Воюйте із ворогами, віддавайте життя, ризикуйте своїм майбутнім і залишайте своїх дітей сиротами. А вони і далі збагачуватимуться та вмиватимуть руки вашою кров’ю.

Вільне Закарпаття