У Закарпатській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Федора Потушняка у понеділок, 12 квітня, відбулася презентація книги випускника філологічного факультету УжНУ, українського письменника і журналіста Леся Белея «Ліхіє дев’яності: любов і ненависть в Ужгороді» (Темпора, 2014).
Це перша книга репортажів про Ужгород дев’яностих. Саме нею відкривається нова серія у київському видавництві «Темпора». Лесь Белей стверджує, що тема 90-х не висвітлена в літературі в репортажному ключі. Хоч у художній літературі до теми 90-х зверталися, зокрема Сергій Жадан, Юрій Андрухович та інші. Саме тому видавництво й вирішило заповнити цю нішу.
Найбільш дискусійною і претензійною виявилася назва книги. Присутні робили зауваження, що транслітерація російського епітета «ліхіє» не пасує книзі й неорганічно виглядає. Автор пояснює, що це назва, яку придумало видавництво для серії репортажів про дев’яності. І якщо в Ужгороді вона сприймається неоднозначно, на інших територіях може цілком пасувати. Авторська назва, до речі, – «Любов і ненависть в Ужгороді», що сприймається як своєрідна алюзія на «Страх і ненависть в Лас-Вегасі». Але ця книга не про наркотики й американську мрію, а про дев’яності в обласному центрі Закарпаття. «Любов», бо багатьом ці роки навіюють ностальгію й приємні спогади; «ненависть», бо для інших вони були скрутними часами.
Презентація органічно відбувалася в супроводі слайд-шоу, фото для якого автор узяв з пабліку «В контакті». Вони влучно відтворюють реальність дев’яностих – диснеївські мультфільми, синтетичні продукти, субкультури, круті машини та інше.
Іванка Когутич, Медіацентр УжНУ