Сьогодні, 15 грудня, в останню путь провели мешканця Ужгородщини, бійця 130-го окремого розвідувального батальйону Михайла Дзака.

Панахиду за воїном провели священники УАПЦ на чолі з єпикопом Карпатським Віктором (Бедь) в батьківському  будинку  в селі Оноківці, поховали ж бійця на Пагорбі Слави.

За словами ужгородськго військового комісара Миколи Журавлова, загиблий служив за контрактом і з серпня 2016 перебував у зоні АТО. Наприкінці листопада відбув у відпустку в Закарпатську область. При поверненні в зону бойових дій прибув у м. Дніпро звідки телефоном повідомив командиру частини про те, що взяв квитки і орієнтовно увечері буде у розташуванні підрозділу. Проте, через гостру ішемічну хворобу серця, Михайло Дзак помер.

Сергій ЗАХОЖИЙ, в.о. командира взводу зв’язку окремого розвідбатальйону ЗСУ
Він повертався із відпустки, ми його не дочекалися. Мав у п’ятницю прибути, ще вдень говорив з ним по телефону, а ввечері його не стало. Зараз іде слідство, поки нічого не можемо сказати, результатів поки нема. Це був хороший хлопець, доброволець. Він з перших днів зі мною там був. Навіть у своїх помислах нічого поганого не маю. Як солдат, як людина, як син для батьків він був чудовим.
Попрощатися із Михайлом Дзаком прийшли не тільки родичі та співслуживці, а й чимало небайдужих краян. Однокласники чоловіка сприймають його смерть не тільки як особисту трагедію, це втрата для усієї країни.
Маріанна КОЛОДІЙ, однокласниця загиблого Михайла Дзака
При чому ми з ним були ще і в дитячому садочку разом. І важка втрата, тому що доводиться дивитися в очі батькам його, бабусі, найближчим рідним. Такі важкі втрати, вони дуже близько, ближче, ніж ми можемо собі уявити. Це була просто світла людина, як можна по-іншому сказати про людину, яка вирішила присвятити себе у такий складний час захисту батьківщини? Це був його вибір. І очевидно значимий вибір для нас усіх. Ми розуміємо, що наша країна втрачає таку світлу і щиру молодь. Важко щось казати в такий день, просто нехай буде світла пам’ять, кожному такому хлопцеві.
Ужінформ.