У Закарпатській області відбулися вибори голови апеляційного суду та його заступників

суд27 квітня на зборах суддів апеляційного суду Закарпатської області відбулися вибори голови суду та його заступників.

Виборча процедура була проведена шляхом таємного голосування, відповідно до законодавчих вимог. На посаду голови суду претендували два кандидати: Микола Крегул та Віталій Дроботя.

За результатами таємного голосування більшістю голосів від загальної кількості суддів апеляційного суду краю на адміністративну посаду голови апеляційного суду Закарпатської області обрано Віталія Дроботю. Також збори суддів обрали й двох його заступників. Ними стали Сергій Павліченко та Георгій Гошовський.

До слова, напередодні голова суду Микола Крегул та його заступники склали свої повноваження у зв’язку із закінченням строку їх перебування на адміністративних посадах.

Нагадаємо, відповідно до частини 2 ст. 20 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» голова апеляційного суду обирається на посаду строком на два роки, але не більше як на строк повноважень судді, шляхом таємного голосування більшістю від кількості суддів, які працюють у відповідному суді.
Жоден з обраних керівників апеляційного суду до набуття чинності ЗУ «Про люстрацію» та «Про очищення влади» не обіймав зазначені адміністративні посади в цьому суді, – пише прес-служба апеляційного суду Закарпатської області.

2 comments

постраждалий від свавілля суддів says:

Кого убрали, такого же перевертня як і попередники, свого убрали. Дроботя старий битий і хитрий шакал, ще треба бууло Анцю Фазикошку до пари убрати. Банду геть!

каитя says:

Вже десять місяців триває епопея із виборами голови Апеляційного суду Закарпатської області. Що ж за інтриги не дозволяють Закарпатським апеляційникам визначитися із вибором очільника?
Останні збори що відбулися чітко виокреслили не лише бажаючих кандидатів – претендентів, а й оголили причини неможливості визначитися саме цим складом суду з головою суду. Автору цих рядків видається, що громадськості було б цікаво довідатися про те, хто ж може посісти одну з ключових посад найзахіднішої області України.
Спочатку коротка аналітична довідка:
Після звільнення минулого року за власним бажанням, в суді залишилося 17 суддів, 8 з них члени кримінальної палати і 9-ть – цивільної. З криміналістів на останніх зборах балотувалися Стан І.В., Гошовський Г.М., з цивілістів Готра Т.Ю.. Кондор Р.Ю., Фазекош Г.В.
Хто є хто і як ними проводиться виборча компанія?
Почнемо з тих хто набрав найменше голосів: Готра Тетяна Юріївна – була запропонована чисто для формального блюзіру, ніколи серйозно про бажання бути головою не висловлювалася.
Кондор Роман Юрієвич – аналогічно як і Готра висунутий для альтернативи. До посади ніколи не рвався.
Залишається троє фаворитів.
Стан Іван Васильович – людина з комплексом Наполеона. Його шлях до цього результату голосування був довгим і тернистим. Потрапив до Апеляційного суду відразу і без досвіду роботи в суді першої інстанції, відрізняється неабияким хистом плести інтриги , поширювати чутки і підлаштовуватися під начальство. За часів головування одіозного Стрижака А.А. неодноразово потерпав від пресингу, однак уміння: «перетерпіти», з кимось пошепотітися, когось висміяти, а когось відверто підставити допомогли йому вижити, хоча, пригадується, що нині покійний колега Б. навіть намагався «підправити фейс» шановного Івана Васильовича через надмірну тягу до пліткарства останнього.
На сьогоднішній день Іван Васильович позбувся багатьох ворогів в апеляційному суді, однак минулого року все ж не витримали нерви – написав заяву на звільнення, але згодом скористався можливістю її відкликати. Чому? На думку більшості причетних до роботи Апеляційного суду – це звичайне жлобство. До речі ця причина світися з обличчя всіх «відкликантів» – Крегула М.М., Вотьканича Ф.А., Гошовськго Г.М., Феєра І.С., Собослоя Г.Г., видно ніхто не хоче сприйняти всерйоз народну мудрість: «Хто не наївся – той не налижеться».
В Івана Васильовича ще дочка не прилаштована як слід – хоча видана заміж за слідчого військової прокуратури, і працює помічником судді Апеляційного суду Закарпатської області колеги Марчука О.П., однак, напевно, споглядаючи на колишнього Голову Крегула М.М. який за час головування і дочку встиг суддею Ужгородського міськрайсуду зробити і зятьок успішно став очільником обласного УМВС, Івану Васильовичу теж свербить всіх своїх чад на тепленькі місця розкласти – ще ж синок – студент юрфаку зовсім не прилаштований. Серце ж батьківське крається і душа переживає, страх бере за майбутнє дітей, внуків, що доведеться їм не дай – бог важко працювати, тому й прагне так крісла голови Іван Васильович – в ньому перспективи здаються неосяжними.
Наступним претендентом якому не вистачило 2-ох голосів є також представник кримінальної палати Гошовський Георгій Миколайович. В Апеляційному суді опинився відразу з вулиці – в суді першої інстанції не працював. Відразу з крісла слідчого прокуратури пересів в крісло яке надало право вчити суддів районних і міських суді як правильно кримінальне право застосовувати. Кар’єра його була бездоганною – Голови суду мінялися, а Георгій Миколайович завжди був при посаді – або першим заступником, або головою палати. Багаторічний досвід роботи в суді привчили його вміло прогинатися, вчасно вгадувати настрої «не висуватися», але й не сильно ховатися. Двоє дітей від першого шлюбу працевлаштовані, житлом забезпечені, хоча й не пішли стопами батька. Однак є ще й наймолодший, 10-ти річний син від другого шлюбу, якого треба прилаштувати, та й хатка на «пів-гектара» ще не дороблена в «царському селі» – найпрестижнішому приватому районі в центрі Ужгорода. І ще півроку тому Гошовський Г.М. твердо стояв на позиції звільнення, потім на умовляння колег відкликав заяву і за законом взявся виконувати обов’язки голови суду. Ще місяць тому висловив своє небажання балотуватися і раптом – змінив свою думку кардинально, висунувши себе як кандидата. Та чомусь колеги не зрозуміли його таких різких рухів і відмовилися підтримати. Як сказав Юлій Цезарь: « – Уходя – уходи!!!». Aвiens, Abi! –
Залишається Фазекош Ганна Василівна – суддя в другому поколінні. Батько – колишній голова Донецького обласного суду, викладач і професор УЖНУ. Рідний брат – також суддя в Ужгородському міськрайсуді. Така собі суддівська династія…
Та все ж … про неї можна сказати, що в суді залишився один нормальний мужик – це Фазикош Ганна. Її перемога вже була б давно очевидно забезпечена голосами цивільної палати, та от кількісний склад і присутність вже названих вище відкликантів, якраз і заважають Ганні Василівні зайняти цю посаду. Досвід опонентів у побудові інтриг серед колег та ще і вміння натиснути силами вже тих хто пішов стали на перешкоді. До речі, саме «колишні» що ніяк не бажають змиритися із думкою про статус відставника і навіть продовжують займати свої кабінети в апеляційному судді і навіть ходити на роботу всупереч здоровому глуздові, тинятися по кабінетах перед виборами проводячи агітацію.
А тим часом епопея з обранням голови заводить у кут одну з найважливіших проблем Закарпатського апеляційного судочинства, яка стосується чи не кожного мешканця області – проблема отримання від цього суду санкцій на стеження, прослуховування телефонів, негласне зняття інформації із комп’ютерів, таємне втручання навіть в особисте життя. Чому всі судді, які наділені правом надання санкцій у цьому суді є родичами працівників правоохоронних органів які звертаються за цими санкціями?
В судді Вотьканича Ф.А. – зять слідчий УМВС, в судді Стана І.В. – зять слідчий військової прокуратури, а в судді Крегула М.М. (надавав дозволи як голова суду) – зять є очільником УМВС, а на той час був також у керівництві оперативного підрозділу поліції. Чи може суддя бути неупередженим коли вдома годувальник рідної дочки і внуків щиро погляне в очі і попросить: «тату, ну дуже треба!» ? Ще є Гошовський Г.М. сам колишній слідчий та віднедавна Марчук О.П. теж …..слідчий!
Наступні збори з порядком денним «обрання голови» відбудуться 21 квітня. Та чи зможуть в кінці – кінців «відставники» які ще вчора звільнялися, а сьогодні вже в керівники лізуть, відмовитися від амбіцій та власних апетитів? Навряд!!! Автору цих рядків здається, що затягування з вирішенням цієї проблеми провокує інші гілки влади втрутитися і силою змусити піднятися руки за потрібного владі кандидата та чи стане це голова обраний, а не призначений? – питання риторичне.

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *