У Вільшанській психіатричній лікарні відбувся знаковий концерт Мирослави Копинець (фото)

У обласній психіатричній лікарні, яка знаходиться у с.Вільшани Хустського району відбулася неординарна подія, відома етноспівачка Мирослава Копинець дала концерт на підтримку цього закладу. Волонтер Катерина Легерда зворушливо описала цю подію.

16 січня 2018 року у Вільшанській ОПЛ відбувся концерт Miroslava Kopynets, солістки Заслуженого академічного Закарпатського народного хору, лауреата Міжнародного фестивалю-конкурсу «Закарпатський едельвейс», фестивалю «Українська родина», дипломанта ХІІ Всеукраїнського фестивалю сучасної пісні та популярної музики «Червона рута–2011» (номінація український автентичний фольклор), дала благодійний концерт на підтримку Вільшанської обласної психіатричної лікарні.
Для хворих приїзд справжньої співачки, живе спілкування з нею – це подія, яка дозволяє відчути себе нормальними, повноцінними людьми. Далеко не кожен митець здатен на такий сильний вчинок, абсолютно безкорисливий і дуже людяний.
Поділюся думками після поїздки у Вільшанску ОПЛ, яка знаходиться посеред гір і урвищ, далекому, глухому краю, де проїхати практично не можливо, навіть через р.Тереблю, де через підвісний міст місцеві ходять щоденно на роботу, а родичі важко добираються у цю ложбину до своїх рідних, щоб провідати. За стільки років існування психіатричної лікарні, держава не спромоглася прокласти бодай якусь під”іздну дорогу, туди, де медперсонал замінив цим хворим сімю, рідну домівку, які у такій глуші намагаються підтримувати цивілізацію, від якої вони відірвані…
Скажу відверто, багато людей цього не витримають, треба бути занадто сильним, але і ті, стримуючи сльози, ковтаючи душевну біль сприймають все побачене як належне.
Ми були вражені теплим прийомом, так так, саме так нас, волонтерів і благодійників чекали хворі в лікарні, для них це було справжнє свято, де вони як діти в дитсадку давали концерт і були щасливі, що до них завітали гості.
А ще ми були вражені, що очолює Вільшанську ОПЛ молода, тендітна і надзвичайно скромна, лікар Ira Lipchej-Semenyshyn, яка понад усе любить свою професію, віддає усю себе лікуванню хворих, учениця відомого головного лікаря Фоми Чекана, який помер чотири роки тому, але який вчив іі молодого лікаря-інтерна підходити до свої роботи не лиш як лікар-психіатр, психолог, а підходити до своєї улюбленої роботи, лікувати людські душі ТВОРЧО!
Допомагає молодому головному лікарю, незмінний заступник по господарській частині, Василь Іванович Рішко, увесь медперсонал, психологи, співчутливі санітари жінки, виключно!
Є дві речі, які навіть з першого погляду чітко показують унікальність і доброзичливість Вільшанської психіатричної лікарні.
По-перше це відношення до хворих. Зазвичай до душевнохворих відносяться зневажливо. Медперсонал теж. Санітари грубі, вони часто б’ють хворих. Медсестри і лікарі не завжди їх поважають і відносяться як до нижчих за себе. У Вільшанах нема чоловіків-санітарів, весь молодший і середній медперсонал – жінки, добрі й адекватні сільські жінки, які співчувають хворим. Для лікаря не проблема обмінятися з хворими рукостисканням, чи їсти разом з ними за одним столом. Не відчувається бар’єр, дистанція, виражається лише в суто медичній субординації, яка є і в не-психіатричних лікарнях, все інше – з повагою і душевно. Одразу помітно, що до хворих відносяться як до людей, рівних собі, з розумінням, співчуттям, турботою, це очевидно.
Другий момент – це запах. Якщо хтось із читачів колись був у звичайній психлікарні – мав відчути той специфічний запах. Важкий, неприємний запах, суміш “ароматів” немитого людського тіла, поту й нечистот. Це факт – душевнохворі не люблять інколи митися, не люблять чистити зуби, дотримуватися гігієни тощо. І уявіть собі, у відділеннях у Вільшанах цей важкий запах психлікарні майже відсутній, він відчувається лише в тих приміщеннях, де лежать важкохворі чи хворі в гострих стадіях психозу, і то інтенсивність цього запаху значно, на декілька порядків нижча, ніж у аналогічних лікувальних закладах. Це однозначно вказує на те, що медичний персонал дуже відповідально відноситься до гігієни хворих. Не в кожній звичайній лікарні зустрінеш таке відношення, тим більше там, де в хворих нема грошей чи багатих родичів.
Не забуваймо, що наші браття і сестри, які знаходяться в подібних медзакладах, крім медичного догляду, лікування медперсоналом, потребують завжди спілкування, живого, співчуття, ласки до себе від сторонніх, ззовні. Вони як ті маленькі діти чекають на гостинці, раді гостям та відвідувачам, а доброта і милосердя має бути у кожного у серці.
Уклін і шана усім добродіям, які долучилися до даного благодійного дійства, без яких втілити мрію для душевнохворих -концерт артистів, було надзвичайно важко(окрема подяка за організацію підсилювачів колонок, завдяки яким відбувся концерт Юрій Кравчук, який знайшов безкорисливого музиканта, який дав власну апаратуру і при цьому побажав залишитися невідомим, треба давати людям приклад анонімної благодійності!
Спасибі усім, хай вас і ваші сімі обходить лихо і горе, лише радість і щастя панує у Ваших серцях, серед ваших рідних, близьких!
Шана і подяка організаторам, усім учасникам благодійного свята для хворих Вільшанської психіатричної лікарні!

Колишній лікар Вільшанської ОПЛ Віталій Баранов з цього приводу зазначив:

Ура, концерт у Вільшанах відбувся! І не те що відбувся, все було дуже круто! Величезна подяка організаторам, волонтерам, всім небайдужим, і особливо Miroslava Kopynets, яка зробила вражаюче людяний крок, заспівавши на одній сцені з душевнохворими.

Дуже шкода, що не всі прийшли хто обіцяв – хтось не зміг через роботу чи хворобу, хтось побоявся, а хтось хотів попіаритися і передумав. Прийшли сильні і справжні, і подали приклад таким самим сильним і справжнім на майбутнє.

Окрема подяка організації, яка опікується сиротами, Orphan`s Promise, це християнька благодійна організація, яка пов’язана із мережею CBN, відомою нам всім по дитячому мультикові “Суперкнига”. Ці скромні й милі люди надали два мікроавтобуси і привезли хворим багато корисних речей і вкусняшок. Більш детальний звіт про поїздку поступово робитиме Katya Legerda, основний організатор. Фото і відео з концерта шукайте на її сторінці 

Зі свого боку вважаю, що мені не дуже коректно описувати сам концерт, бо частинка мого серця назавжди у Вільшанах, я там відбувся як лікар, там мене вчили людяності, там я пізнав дуже багато правд, які мене зробили тим ким я є, тому навряд чи зможу робити спокійний і виважений опис. Хочу зупинитися виключно на тій темі, з чого все почалося. На брехні й маніпуляціях тих, хто себе вважає правозахисниками. Ви пам’ятаєте, що вони писали – жах, морок, мало не концтабір, лікарі-садюги і повна відсутність умов. Цю маячню вони підкріпили парочкою фотографій, які старанно винишпорили там, куди ще не дійшов ремонт, і подали з викривленою дійсністю і фотошопною обробкою. Зараз я подам іншу думку, яка базуватиметься не тільки на словах, а і на фото й відео.

Ми дуже спішили – дорога важка, важко туди добиралися, навіть застрягли посеред річки і нас витягував лікарняний УАЗ, після концерта треба було швидко повертатися у Мукачево, щоб всі встигли добратися додому, доки ходять автобуси. Тому по лікарні буквально пробіглися, зайшли в поремонтований корпус, з якого пан Грігор’єв і іже з ним не дали ні одної фотки і ні одного слова, і зайшли в неремонтований, звідки йшов основний “компромат”. Клікайте на фото, до кожного буде опис-пояснення, які додам уже після того як опублікую пост, бо не можу це зробити зразу після заливки фото. Тільки тепер зрозумів, що треба було більше пофоткати в палатах, але спішка відволікла від думок. Але думаю для того, щоб стало зрозуміло, що дехто набрехав – і цього доста.