Щось назріває у мистецькому світі Ужгорода

Щось назріває у мистецькому світі Ужгорода. Буває, довго складається факт за фактом, подія за подією, щоб дати якусь нову якість, породити нове явище. Цього разу такою точкою, де зосереджуються можливості прориву, став Ужгородський коледж культури і мистецтв.

Заклад відомий. З вже солідною історією. Але чомусь скромно залишався в тіні. Більше говорилося про сусідній художній, інші мистецькі навчальні заклади області. А він тихо робив свою справу. Довгий час не ображався щодо назви, якою охрестила гостра на язик молодь – «кульок». Непомітно став коледжем. А сьогодні вперше набирає бакалаврів. І не ображається, коли «діти» кажуть на нього «це ж просто коледж». Хто старіше, розуміє, що це вже повноцінний, як колись, інститут.

Про «дітей», педагогів-«батьків» і прогнози на майбутнє ми говоримо з відомим в мистецькому світі області театральним режисером Олександром Куциком. Маститим майстром, що став сьогодні одним із локомотивів нових часів старого коледжу, набирає тут свій курс. Говоримо не про банальні освітянські речі. Говоримо про нову концепцію.

Такої концепції не може бути без «політичної волі» керівника вишу. Без сприяння обласної влади. Без підтримки великого колективу. Все це було. Останні місяці майже до ночі світяться вікна директорського кабінету. Йдуть пошуки ексклюзивних кадрів. Консультації. Результатом стали перші ліцензії з низки запланованих. Заклад напружився, як пантера перед стрибком. Завдання складне. Швидко і ефективно відірватися, як колись від «кульків», тепер вже і від «просто коледжів».

Наша мета, – говорить Олександр Куцик, – культивувати нові погляди на мистецтво. Якщо в Києві, скажімо, над цим вже працюють, то в нас активніше треба шукати нові форми, нове бачення сучасності. Шукати сучасні теми в мистецтві. Академія, академічні знання є основою будь-якого мистецтва. І сучасного у тому числі. Зрозуміло, що першим є ремесло. Але разом з ним ми маємо пробудити смак до самовираження, не боятися самостійності. Підтримувати творчий азарт, енергію, бажання щось створювати. Для цього й будемо культивувати нове середовище.
Методологія виховання мистецької особистості одна з найзагадковіших, таємничих. Якби вона була відома, геніїв просто штампували б. Геніїв розвиває і підтримує середовище, орієнтація, яку ми формуємо.

Віриться, що коледж знайде своє середовище на довгому шляху до академії. Тут ризикнули поставити високу планку. І виглядає, що її візьмуть.

Ужгородський коледж культури і мистецтв