Загалом ідеться про незручні факти з минулого Угорщини, куди в роки Другої світової війни входило Закарпаття. За післявоєнними підрахунками спеціальної комісії Закарпатської області (грудень 1945 р.), окупаційна влада забрала у трудові табори Угорщини і Німеччини близько 71 тис. закарпатців, застосувавши етнічний критерій. Ці акції стосувалися не привілейованих тоді «дружніх націй» (угорців і німців), а людей «другого сорту» – з числа українського, єврейського, румунського, словацького, ромського населення.
У Закарпатті знаходилися трудові табори, куди мобілізували не тільки закарпатців чоловічої статі, але й представників інших регіонів тодішньої Угорщини. Цих примусових робітників задіяли головним чином на будівництві оборонних вузлів і ліній, котрі зводили у Закарпатті у 1940 – 1944 роках. Маємо важливі відомості про такі табори, що знаходилися поблизу сіл Люта і Сіль (Великоберезнянський район), Лумшори (Перечинський район), районного центру – смт. Воловець, села Верхня Грабівниця (Воловецький район), селища Ясіня (Рахівський район).
Зібрані усноісторичні фрагменти уможливили відновити реальний перебіг подій. Записано спогади близько трьох десятків очевидців. Вони вказали і на таку дотеперішню лакуну як використання праці румунських військовополонених у різних куточках краю. У селі Келечин Міжгірського району, приміром, румунів поселили у тих, у кого було вільне місце в хаті. Підземні багатофункціональні бункери у селі Велика Грабівниця Воловецького району теж будували румуни. У селі Люта Великоберезнянського району вони трудилися на зведенні «Лінія Арпада».
mukachevo.net