Войовниче настроєне середовище вчителів Богданської школи, а точніше організаторів незаконних дій (ініціативна група), яке підпадає під кримінальну відповідальність вже рік ґвалтує не те, що с. Богдан, але й   район та  область. Причина цьому – гра місцевої влади та правоохоронних органів у піддавки,  простіше – це сприяння організованому беззаконню.

А тим часом  тим одиницям, які посміли на громадському рівні не підкоритися, заявити критичну думку до дій цього середовища відразу потрапили під наступальний пресинг, атаку з їх боку. Першою під роздачу потрапила вчителька іноземної мови Дзвінчук Леся Михайлівна, яка відмовилася ще в квітні минулого року підписати колективне звернення до райдержадміністрації. За свій вчинок отримала шквал психологічного пресингу, переслідування з боку ініціативної групи та адміністрації школи. Людина не витримала організованого морально-психологічного переслідування з боку своїх колег, розрахувалася з роботи та виїхала на свою рідну Хустщину, хоч і одружена в Богдані.

Наступними жертвами  розправ «колективу» були вчителі школи Делізоті Мар’яна Вікторівна та Брана Ганна Василівна. Останні тривалий час працювали на тимчасових наказах. За те, що вони посміли у червні-серпні минулого року не підтримати «колектив школи» у незаконних діях заплатили дорогу ціну. Їм на черговий навчальний рік  відмовили у продовженні наказу та навіть погрожували фізичною розправою, якщо останні не покинуть територію школи. Ось так формувалася одностайність педагогічного колективу.

 Далі був підданий атаці сільський голова, кандидат історичних наук Ференц Петро Петрович за публікації критичного змісту «Богдан школа і Каптьорка» та «Державний контроль запорука якісної освіти». Активісти ініціативної групи Романюк М.І., Процюк Ю.Ю., Григорик І.В. та Шімон І.І. подали позов до суду за образу честі, гідності і ділової репутації. Детальніше про це можна прочитати в публікації «На Рахівщині затикають рота інакомислячим (документ)».  

Черговою  жертвою лідера ініціативної групи Романюк М.І. стала бібліотекар сільської бібліотеки Шорбан Ганна Василівна на яку була написана скарга до обласного управління культури.  

Далі знову чергова розправа над своєю ж колегою по роботі вчителем української мови та літератури Гав’юк Мар’яною Миколаївною за самостійність позиції. Атестаційна комісія школи села без будь якої мотивації відмовляє на атестації педагогічному працівнику у присвоєнні кваліфікації спеціаліст першої категорії (районна атестаційна комісія, треба дати належне, скасувала рішення шкільної і проатестувала її). Причина – «багато виступаєш проти нас», а член атестаційної комісії,  колишній активний регіонал, він же голова профспілки школи Григорик Іван Васильович, який прославився на всю Україну тим, що бив дітей у школі, відверто заявив: «Це тобі за те, що ходила на Майдан».

У своєму бездумстві вони проявляють агресію навіть до батьків.   За активну позицію  члена батьківського комітету Мелеш Богдани Іванівни ті самі вчителі написали на неї скаргу на місце роботи останньої (Карпатський біосферний заповідник).

Та особливе блюзнірство вчителів проявилося у ставленні до лікаря Богданської амбулаторії, в.о. головного лікаря, депутата Рахівської районної ради, обраного по мажоритарному виборчому округу Ференц Ірини Юріївни. Людини особливо витриманої, безвідмовної,  професійної у своїй справі і зрозуміло авторитетної. Озвіріле вчительство, чи просто прикриваючись ним група осіб школи (ініціативна група) у своїй обмеженості  атакує лікаря примітивними скаргами до  Рахівського центру первинної медико-санітарної допомоги,  обласного управління охорони здоров’я за поданий нею депутатський запит на сесії Рахівської районної ради щодо забезпечення дотримання законності в Богданській ЗОШ І-ІІІ ступенів. При цьому перша скарга була подана у жовтні, а нещодавно повторно. Зміст скарг виявляє повну і абсолютну правову безграмотність, посягання підписантів цієї скарги на основоположні гарантовані Конституцією України права людини. Підписантам спочатку як щось підписувати вартувало б  наперед ознайомитися зі змістом хоча б статті 34 Конституції України, ст. 49 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 3, 15, 21 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад». Решта в скарзі просто   наклеп і нісенітниця. Але хай краще розсудить сам читач.

Микола Холодний