Продовжуємо  знайомити  вас   з колегами- радійниками Закарпатської  ОДТРК. Сьогодні  спілкуємося з електромеханіком центральної апаратної студії радіо, автором та  ведучим програми «Інший звук» на радіо «Тиса ФМ» Михайлом Федором.

Привіт Михайле , розкажи, як ти  потрапив    на  радіо?

– Мене  привів  мій  добрий товариш, на  жаль,  нині   уже  покійний  Ваня  Купар. До   цього  мав   можливість  ближче  ознайомитися  з  тонкощами радіосправи  на іншій  радіостанції «Світ ФМ», а  оскільки  ця хвиля практично тоді закривалася змушений був щось підшуковувати для  себе. На обласному радіо тоді з’явилося  вакантне  місце, так  і  потрапив

Хто ти  за   фахом і  чи  подобається тобі    власне  твоя робота?

– Я закінчив словацьку  філологію УжНУ. Мені  дуже  подобається все те, що  пов’язане  з  радіо. Ця  сфера  мене  дуже  приваблює  так  років  з  сімнадцяти. Це те, що  я   люблю. Скажу, що  телебачення  я   взагалі  не дивлюся. Ти не  повіриш,  але  у  мене  навіть  немає  телевізора. Радіо  чимось  подібне  до  читання  книжок, воно  мені  здається більш  простішим, більш  загадковішим. Ти   слухаєш його і одним  словом кайфуєш.

Окрім того, що ти  працюєш електромеханіком центральної  апаратної  студії ти на хвилях радіо «Тиса ФМ» маєш свою  авторську програму «Інший звук» Як  встигаєш?

– Ой, Ростиславе, погано те, що якраз і не  встигаю з  усим  справитися. Зараз думаю, що  я призупиню готувати «Інший  звук», катастрофічно  не  маю часу. Як би я  не  любив радіо, але  треба   крутитися   різносторонньо, тому що   інакше  не  проживеш,  потрібно за  щось   жити  і   утримувати  свою  родину.

Як ти  відпочиваєш?

– За мене  постійно говорять, що  я  трудоголік,  але  я  в  цьому  не  дуже  впевнений, Люблю  подорожі, але  не  тривалі, В основному, відпочиваю десь за кордоном. Україною їздити є рідша можливість. Дуже подобається Львів, Крим, Київ.

Ти недавно створив родину: хто твоя дружина за фахом, і чи підтримує тебе у роботі?

– Жінка у мене за фахом психолог. Вона мені допомагає у всьому. Це та людина, з котрою я можу завжди порадитися. З нею я можу обговорювати будь-які речі.

Як ви познайомилися?

– Ти знаєш – випадково. На той час я працював барменом. Хоча… поряд із цим не полишав і радіо. Вона зайшла зі знайомими на каву – ось так і познайомилися ближче, хоча до того знайомі були через соціальні мережі. А було це чотири роки тому.

А до роботи ти як ставишся? З відповідальністю?

– Так, хоча в душі я ледар. Люблю все перевірити і проконтролювати, тоді і не трапляється ніяких прогріхів.

У центральній апаратній стоїть техніка ще з минулого століття. Чи траплялися якісь курйози?

– Коли прийшов сюди, звичайно, здивувався. Програми на той час видавалися з плівки. Це своєрідний бабінний магнітофон, який і доносив до слухачів програми. З плівки дізнавалися люди і останні вісті. Приміром, на словацькому радіо таку апаратуру я бачив у музеях. Добре те, що вмію із цим працювати. Вмію заправити рулон. Бувало, що не спрацьовувала техніка і програма виходила із запізненням на кілька хвилин. Не дивлячись на ці пульти, вони хоч і радянського виробництва, але якісні і «живі». Коли включаємося на Українське радіо, завжди орієнтиром для мене служать позивні погоди. Такі увімкнення в нас є ранкові, обідні та вечірні. Вранці прокидаюся… ну так… на шість хвилин до виходу. Це той час, якого мені достатньо, аби прокинутися, сісти за пульт і транслювати вже підготовлені програми. Коли тільки прийшов, снилися погані сни, що зникли записи програм, але, поглянувши на годинник, розумів, що це сон, бо на годиннику третя ночі.

Радіо твоєї мрії… Чи можна її втілити в рамках нашої студії?

– Ти знаєш: для мене це болюче питання. Певні речі я бачу дуже виразно. Звичайно, треба щось міняти, втілювати, вдосконалювати. Я мав змогу брати участь у різних тренінгах по радіосправі; познайомився з багатьма фахівцями, котрі добре розуміються на своїй роботі. Треба обмінюватися досвідом і вчитися чомусь хорошому в інших колег. Кожне радіо має свій коник, просто треба вміти його використовувати і подавати. Багато залежить також і від фінансування. На «Тиса ФМ» колектив індивідуалістів: кожен має свій підхід і своє бачення тієї чи іншої передачі. Скажу, що творчо ми розвиваємося дуже і дуже добре.

У тебе було багато робіт: бармен, рекламне агентство, врешті – радіо. Поміняв би роботу?  

– Я працюю на ще одній  роботі, яка приносить мені дохід, і поки можу це поєднувати. Радіо – це моя віддушина. Кинути радіо – це наче закинути читання книжки, яка дуже подобається.

Ти щаслива людина?

– Так, адже навколо є стільки всього прекрасного. Я вмію радіти кожній приємній дрібничці і мене це тішить. Я не можу скаржитися на свої прожиті роки.

Що найбільше цінуєш в людях?

• Чесність, порядність, справедливість.

Дякую тобі  за  розмову.

– Тобі спасибі.

 Розмовляв Арсен Боровицький

Закарпатської  ОДТРК Тиса1