Боротьба за збереження Вільшанської психлікарні триває (відео)

 

Колишній лікар Вільшанської обласної лікарні ( знаходиться в Хустському районі Закарпатської області) Віталій Баранов (позивний “доктор Шумахер”) продовжує боротьбу за збереження унікального закладу, який може зникнути в результаті медичної псевдореформи, а майно установи “прилипнути” до рук нечистоплотних ділків.

Ви знову виходите на зв’язок, Грігор’єв? Ви сподіваєтеся на те, що правда не випливе? Чого добиваєтеся?

Вибачте, але в мене буде знову багато букв. Тому що не потерплю брехні. І не буду мовчати, коли під маскою чийогось захисту готується дещо явно протилежне. Хто вміє слухати різні точки зору – крім моєї думки, будуть і конкретні факти, про які пан уповноважений мовчить.

Уповноважений по дискредитації нормального, гуманного медичного закладу викинув у інтернет чергову порцію бруду й маніпуляцій. Цього разу він, густо приперчивши свій опус пафосом, демонстративними метафорами і картинним переживанням за долю хворих, жалісливо розповів про хвору-носія черевного тифу.

Суть проблеми – згідно норм людину мають ізолювати. Інфекційна лікарня її чомусь до себе не бере. Інтернати теж сахаються. Родичів нема. У Вільшанах їй виділили окрему палату, бо іншого виходу нема, не на вулицю ж викидати.

Грігор’єву це не любиться. Але якихось реальних рекомендацій і спроб допомогти, крім волання про “катування”, нема. Думаю, якби Грігор’єв узнав, що її випускають гуляти – він перший би волав про “антисанітарію і відсутність профілактики зараження”. Тому що така в нього роль – придратися, знайти негатив, обурити громадськість, замиливши при цьому правду. Не гребує і відвертою брехнею, ніби у лікарнях нема трудотерапії, ніби не роблять аналізи. І сльозлива фоточка, оброблена у фоторедакторі, де все спеціально чорно-біле і похмуре, це ж так легко пересунути повзунки яскравості у фотошопі.

Цікаво, це всі ці інститути з прав людини так само за фасадом красивих словес ховають іншу сутність, яка полягає чи то в сублімації якихось комплексів, чи то в незрозумілих замовленнях згори? Як можна так нагло й цинічно брехати?

Звісно ж, у коментах всі глибоко занепокоєні і обурені. Правда нікому не цікава, бо є розжоване заламування рук, мильна опера, у яку так зручно повірити, бо нашим людям їсти не дай, лише найти когось поганого, на кого можна покричати. Люди добрі, що вам є? Ви реально такі легковірні?

На щастя, є можливість надати тим, кому цікаво знати більше, порцію реальності. Небайдужі ужгородці, розчулені драматичною долею документального фільму про Вільшани, знайшли плівки Сергія Гаєвого, які вважалися втраченими. Велике спасибі тим, хто долучився до пошуків, безмежна подяка сім’ї Черній і особисто Йосипу Чернію за збереження безцінних відеоматеріалів. На основі цих архівів ми постараємося довести до кінця задумане й доробити документальний фільм. А ще я можу викласти один цікавий ролик про реальний побут пацієнтів Вільшанської ОПЛ, про речі, які пан Грігор’єв замовчує.

На жаль, в мене минулого тижня зламався головний комп’ютер, на якому я б міг якісно декодувати записи; ноутбук не пристосований для обробки відео, тому є дефекти, не зміг наклеїти субтитри. Дивіться відео, читайте опис на ютубі, там по кадрах дещо розшифровано.

Паралельно – запрошуємо всіх бажаючих приїхати у Вільшани в будь-який день і переконатися, хто правий, пафосний зривач покровів Грігор’єв, чи люди, які не замішані в жодних зацікавлених організаціях і ні на що не претендують.

Окремо запрошую тих, хто повірив Грігор’єву і палає коментами в стилі “ЖАХ” – поїдьте і переконайтеся. У вас є чудова можливість – у січні буде концерт Miroslava Kopynets у Вільшанах для хворих, можете поїхати з нами і походити по лікарні, вивчити умови не за словами упереджених квазіекспертів, а на власні очі. Це звісно ж якщо ви порядні люди, яким цікава правда, а не так, поплакатися і покричати. Можете поїхати у Вільшани і поза концертом, коли самі захочете. І поїдьте у інші психлікарні, зрівняйте відношення. Теґаю деяких із тих, хто був вражений постом Грігор’єва. Людей із цих всіх суспільних організацій не теґаю, перебачте, але через цього пана в мене до них паранойя.

Отож, відео побуту хворих, що перебувають на вільному режимі. Приблизно так із різними варіаціями залежно від пори року і погоди проводять свій вільний час десь дві третини пацієнтів Вільшанської ОПЛ. Ніхто з них не брудний, не худий, не виснажений. Мало хто з них має такі умови вдома після виписки, чи тим більше в інтернатах.

Для зручності дублюю із анотації на Ютубі сюди:

0:00 – територія лікарні, по якій хворі мають вільне пересування; група пацієнток жіночого відділення
0:20 – вільний вихід хворих за територію лікарні, бажаючі випрати одяг поза чергою традиційних пральних днів роблять це самотужки за власним бажанням; інші просто відпочивають на свіжому повітрі берега Тереблі
0:25 – на цих кадрах помітна мальовничість цієї місцевості, що приваблює охочих використати готову інфраструктуру лікарні для власних комерційних потреб
0:50 – дозвілля хворих; по відео, по тому наскільки вони себе спокійно й вільно відчувають, видно, що така свобода їм не дивна, є звичною і нормальною практикою цього закладу; весь одяг, що на хворих – лікарняний, власний одяг їм повертають після виписки
1:27 – режисер проекту спілкується з одною із хворих; помітно, що хворі спілкуються спокійно і вільно, не є пригніченими чи “зашуганими”, як у більшості подібних закладів
2:18 – дозвілля хворих
2:46 – найбільш збережені хворі мають право на прогулянки по селу, користуються лікарняним велосипедом, ми можемо бачити, як один із них якраз десь їде
3:35 – хворі мають нормальний, якісний стіл і лавиці, де можуть перекусити, пограти в шашки чи почитати, це все – за межами території, на березі Тереблі; з хворими тут регулярно проводять заняття по арт-терапії і психотерапії
3:50 – ще кадри природи; цілком можливо, що упереджені й брехливі публікації в ЗМІ про Вільшанську ОПЛ пов’язані з тим, що лікарню хочуть закрити, щоб перепрофілювати під комерцію, оскільки не всі згідні з тим, що душевнохворі заслуговують на такі умови
4:25 – хворі приймають сонячні й повітряні ванни; вони мають покривала, але надають перевагу лежати просто на траві з її весняними пахощами; навряд чи десь інде вони могли б робити так само

У коментах кину ті відео, які вже завантажені, про що мова – читайте в анотаціях.

Читайте також:

“Доктор Шумахер” гостро розкритикував звіт представників Уповноваженого з прав людини щодо Вільшанської психіатричної  лікарні 

Хроніки “доктора Шумахера” з Вільшанської психіатричної лікарні, яку хочуть тихенько закрити (відео) 

Мирослава Копинець дасть благодійний концерт на захист Вільшанської психіатричної лікарні (відео)

Нижче подаємо фото та матеріал  Олега Григорьева.

Під час моніторингових НПМ-візитів до місць несвободи, у яких часто безкарно, десятиліттями знущаються над людьми, я зустрічаю такі жахи, що просто немає сил їх в собі більше тримати. Я хочу показувати без прикрас сумну і не завжди приємну реальність, розповідати про кричущі випадки порушення прав людини у закритих установах, про які, скоріше за все, ви б ніколи не почули. Про це потрібно говорити, для початку хоча б говорити.

Під час такого візиту до психіатричної лікарні, ми знайшли літню жінку, яка більше 9 років проживає в окремій палаті. В цій палаті, окрім старого ліжка і пластикової бочки з написом “Брудна білизна”, більше нічого немає. За словами лікарів, колись у неї був черевний тиф, зараз вона є його носієм, а тому її треба ізолювати. Вдумайтесь – не 1 місяць, не 5 місяців, не рік, а 9 років в ізоляції! Випадки черевного тифу майже вже не зустрічаються на території України, його успішно побороли ще у минулому столітті.

На сьогодні питання черевного тифу регулює радянський наказ №139, яким користуються дотепер. У цьому наказі чітко зазначено, що, по-перше, для того аби встановити що особа є хронічним носієм черевного тифу, треба протягом декількох років раз на квартал здавати аналізи. А по-друге, навіть якщо діагноз носія встановлено, пацієнта лише відсторонюють від роботи у сфері харчування, обслуговування і роботи з людьми, тоді як члени його сім’ї можуть продовжувати працювати в цих сферах.

Ось так, персонал ізолює літню жінку в страшній палаті, звідки вона роками не виходить на вулицю і не спілкується з людьми. При тому, що люди у лікарні апріорі не можуть жити такий тривалий час. Це при тому, що психіатрична лікарня це медичний заклад, в якому пацієнти можуть перебувати до 6 місяців.

Чи треба казати, що ніякі аналізи жінці ніхто не робив? Злочинна недбалість лікарів занапастила життя цієї літньої жінки. Це не просто недбалість, це людська байдужість.

В той же час, поняття медичної (лікарської) помилки законодавчо не закріплено. Як правило, лікарські помилки часто замінюють на поняття “халатність”, “недбалість”, “невіглаством лікарів”. На сьогодні подібні “лікарські помилки” поза законом.

Так виглядає катування у 21 у столітті.