До 80-річчя могутньої маніфестації за українську мову і школу на Закарпатті (фото)

До 80-річчя таборування пластунів і посвячення синьо-жовтого прапора читальні «Просвіти» у селі Кальник Мукачівського району

Осередок «Просвіти» (читальня), створений у селі Кальник Мукачівського району у грудні 1922 р., відіграв визначну роль у поширенні знань, розвитку культури, формуванні національної свідомості не тільки кальничан, але й мешканців навколишніх сіл, району і краю в цілому. У селі активно діяв хор (керівник Федір Повхан), драматичний гурток (керівник Олександр Пайкош), проводилися численні національно-освідомлюючі заходи (голова читальні «Просвіти» Іван Булеца, управителі Кальницької школи Федір Повхан і Михайло Ердевдій та інші).
Підсумком активної просвітницької діяльності стало посвячення в селі у червні 1937 р. синьо-жовтого прапора читальні кальницької «Просвіти», про що мріяли просвітяни села давно. Ця подія набула великого суспільного резонансу по усьому краю.
Головним організатором цього свята був директор (управитель) Кальницької школи, секретар читальні «Просвіти» Михайло Ердевдій, який доклав не тільки багато зусиль і праці, але й робив матеріальні і фінансові пожертви, аби свято вдалося. Активно допомагали йому всі члени управи і читальні в цілому. Як згадував сам Михайло Йосипович Ердевдій, найбільше допомагали йому учителі Василь Левдар і Єва Ердевдій-Данієлович, голова читальні Іван Булеца, секретар читальні Михайло Борош, староста села Дмитро Пагіря, члени управи та активісти-просвітяни Іван Федака (Пивняк), Дмитро Байса, Олена Пагіря, Анна Кость, Іван Байса, Василь Федака, Василь Байса, Іван Гасинець (Михайлик) та інші.
Напередодні проведення свята в газетах «Українське слово», «Земля і воля», «Свобода», «Вперед», «Народна сила», «Учительський голос» та інших були поміщені запрошення і програма. Після свята, яке було, фактично, районним з’їздом читалень і маніфестацією за рідну мову, культуру і краще майбутнє села, крім названих газет, розлогі статті з висловами його визнання і подиву з’явилися навіть у газетах, не завжди прихильних до «Просвіти» і української справи загалом, таких як «Неділя», «А-Zet», «Роdkarpatské hlasy» та ін.
У дні свята (19-22 червня 1937 р.) в Кальнику відбувалося і таборування пластунів та пластунок, котрі допомагали сільському осередку «Просвіти» утримувати на святі порядок та збагачували його своєю участю у програмі. Всього у таборі налічувалося 150 пластунів і пластунок.
Прибули до Кальника і поставили тут свої намети (шатра) пластуни 19 червня 1937 р. Увечері, з 9 до 12 год. 30 хв., була розпалена і горіла посеред села (біля мосту) пластова ватра і відбувалося посвячення у пластуни. Привітали пластунів: від учителів школи — директор Михайло Ердевдій, від сільської читальні «Просвіти» — її голова Іван Булеца, за громаду села — її староста Митро Пагіря.
Наступного дня, 20 червня, у неділю, на великий християнський празник Зіслання Святого Духа, з 8 год. у церкві Різдва Пресвятої Богородиці відбулася святкова служба Божа, яку відслужили ректор-канонік о. Олександр Хіра, професор-спірітуал о. Д­р Людвік Міня, о. Степан Данієлович, о. Станканинець, ЧСВВ. Ними були виголошені й гарні проповіді.
Об 11 годині склали святкову присягу нові пластуни, після чого в церкві був посвячений синьо-жовтий прапор (як зазначав М. Ердевдій, «був посвячений наш народний прапор в синьо-жовтих барвах»).
Ще напередодні увечері (в суботу) та зранку у день свята (в неділю) в село прибули гості: селяни з віддалених громад та інтелігенція з Ужгорода й Мукачева та їх околиць, а також селяни з усіх сусідніх з Кальником сіл. За підрахунками організаторів, у святі та в поході взяли участь 1750 осіб.
По закінченні служби Божої, управитель школи Михайло Ердевдій упорядкував похід, на чолі якого йшли хлопці в українських народних строях верхи на конях, вони несли державний (чехословацький) і два синьо-жовті прапори. За ними вирушили 70 велосипедистів з прикрашеними синьо-жовтими стрічками колесами. Далі йшли пластуни і пластунки з прапорами, 12-членний духовий оркестр з с. Середнє під керівництвом Івана Романченка, почесна варта з освяченим прапором читальні «Просвіти», драматичний гурток в національних строях, визначні гості свята.
За ними прямували читальні «Просвіти» сіл Мукачівщини з прапорами і табличками: Кальник, Ірлява, Кузьмино, Шкуратовці, Медведівці, Пацканьово, Середнє, Кайданово, Червеньово, Зняцево, Давидково, Великі Лучки, Малі Лучки, Пістрялово, а також з міста Мукачево та інші гості.
У поході брало участь понад 1500 учасників. Похід ішов вулицями: Циганською, Малою Прагою, Оріховицею, прогоном, біля дружества і повернув на шкільне подвір’я, яке було святково прикрашено і на якому була встановлена сцена.
Тут відбулося велелюдне народне зібрання. Головував очільник просвітянської читальні села Іван Булеца, а зборами й усім святом керував директор школи Михайло Ердевдій, який виголосив звіт читальні «Просвіти» с. Кальник і святкову промову. На сцені за столом президії сиділи почесні гості, відомі на Закарпатті громадсько- політичні і культурні діячі, просвітяни, педаґоґи, редактори газет тощо. Промовляли: Д-р Михайло Бращайко, відомий громадсько-політичний діяч, адвокат, представник централі крайової «Просвіти», Степан Клочурак, відомий громадсько-політичний діяч, редактор, посланець централі крайової «Просвіти», Василь Свереняк, педаґоґ, секретар Учительської громади, Д-р Осип Охримович, проф. Устиянович – за філію «Просвіти» у Берегові, Петро Бокшай – за Радванську «Просвіту», проф. Гіріц – за пластову організацію Підкарпатської Русі, Микола Медвідь – за театр «Нова сцена» у Хусті, Микола Тулєк – за селянську партію, Юрій Лацанич – за редакцію газети «Земля і воля», Марія Бандусяк – за жіночий союз, Андрій Васько – за читальні «Просвіти» в селах Пістрялово, Барбово, Макарьово, Микола Бандусяк – за часопис «Світло», Іван Логойда – за село Бенедиківці, Михайло Прокопець – староста села Шкуратівці, який цитував вірш С. Воробкевича «Мово рідна, слово рідне», Дмитро Пагіря – староста села Кальник, який завершив промову словами Т. Шевченка «В  своїй хаті своя правда, і сила і воля».
Представник централі «Просвіти» М. Бращайко висловив віру у перемогу народовецької ідеї на Підкарпатті, зупинився на питанні синьо-жовтого прапора, підкресливши, що він є тисячолітнім народним символом, знаком нашої самобутності, традицій, історії, єдності з іншими частинами українського народу, тому закарпатці повинні цей прапор шанувати.
Цього ж дня, пополудні, відбулася на шкільному подвір’ї святкова академія — з народними співами, танцями, оркестром і театральною виставою, ритмічними і гімнастичними вправами за участю пластунів, а увечері — танцювальна програма з забавами та іграми, в якій активну участь взяла молодь.
21 червня 1937 р. дійство відбувалося у пластовому таборі, де пластуни показували свої вміння, навички, співали, танцювали, звеселяли людей.
Із спогадів очевидця і організатора свята, відомого педаґоґа і просвітянина, почесного члена крайового товариства «Просвіта» Михайла Йосиповича Ердевдія (відійшов у вічність у лютому 2000 р.), «ціле свято, особливо похід, збори і академія, були дуже вдалі, успіх був нечуваний, Кальник ще не бачив таке красне свято і таку могутню маніфестацію за рідне слово і рідну українську школу, за права українського народу».
З відстані часу вклоняємося світлій пам’яті людей, які творили нашу історію, спричинилися до розвитку культури рідного краю, формування національної свідомості і державницьких устремлінь українців Закарпаття.

Павло ФЕДАКА

Руський Національний хор при читальні «Просвіти» села Кальник Мукачівського району з національним синьо-жовтим прапором.
Директор Кальницької народної школи Михайло Ердевдій, учителька Єва Данієлович-Ердевдій, учитель Олександр Пайкош серед учнів 2-го класу школи.
Loading...

Редакція

Трибуна - незалежний погляд на новини Закарпаття, Мукачева та Ужгорода зокрема: політика, громадське життя, кримінал, культура та інше.

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *