Відомий закарпатський майстер байки – поет Юрій Шип написав ще одну правдиву гостровикривальну книжку “Байкостріл”, у якій знову продемонстрував свою щиру нелицемірну любов до ближнього, правди й справедливості та зневагу до багатоликих паразитів і нікчем у будь-яких суспільних середовищах. З них переконливо випливає думка, що Шипова байка олюднює світ. Задля цього безжалісно разить нелюдів та іншу нечисть гострими стрілами сарказку й іронії, товче замашною довбнею викривального гніву всіляку пазуристу звірину та повзаючу гидь.
Пропонуємо нашим читачам декілька творів із цього видання..
ЗГУБНИЙ АПЕТИТ
Зайшов до Влади Ненажера
Із риком: – Ти мені давай
Усе, що є на світі, стерво,
Аж, ген, по самий небокрай!
– А що на то нам скажуть люди?
– На них, дурепо, не зважай!
Коли живою хочеш бути –
Чини, що чуєш. Поспішай!
І Влада кігті запустила,
Вчиняла здирства напролом…
Як Самодуру догодила –
Скипів народний гнів кругом:
Так на Прожеру покосився,
Що той в штани (свої ж) наклав,
Із хижим кодлом подавився
Добром, що з ним награбував.
* * *
У нашій байці доля правди
Про вади деспота і влади.
ДЕ ВОЖАК – ХИЖАК
Сірка обрали керівним Звірята у природі…
Тепер їм стрітися із ним лиш можна при нагоді,
Якщо трапляється така (коли кипить від злості),
То залишаються з Цапка лиш ріжечки та кості.
Той вождь з будь ким – не друг, Ведмедям пособляє.
Тому вже Оленів довкруг (Козуль також!) немає.
І виглядає в горах ліс, неначе погорілий,
Бо Сіроманець вже, як біс, у дебрях озвірілий.
На всіх, як той верблюд, плює та нищить благородних
Тому, що в лісі в нього є тьма Хижаків голодних…
Якщо іще той зверхник-Звір там трохи покерує,
То проспіває вітер з гір природі: Алілуя!
* * *
Так живеться всюди нині,
Де Хижак – вожак людині.
БАЙКА ДЛЯ ЗАДУМИ
Де ми тепер – було колись
Тваринне царство на Землі:
Дружити Звірі в нім зійшлись
Гуртом (і благородні й злі)…
Та ладили недовгий час…
Байкар це бачив… Хижаки
Розбій чинили – і не раз!
(Не тільки Рисі та Вовки).
На плач перетворили рай:
Без Бога, правди і ладý.
Зробили з краю куплерай*,
Наплодили у нім біду…
Укази і накази там
(Ба й навіть Лева дикий рев!)
Усякий Кровожер топтав
У долах, зворах, між дерев…
Як благородна Звірина
У тому царстві поспіль зникла,
То стала гризтись Хижина
Поміж собою дико (звикла ж!)…
Тлумив усіх і вся Ведмідь –
В лісах робив страшний погром:
Вовків позаперав у кліть.
Усіх пожер… А Лев – його…
Такий творивсь навколо жах,
Аж реготало, кажуть, зло,
Кісток багато у зубах
У лігві Левовім було…
А далі що? Скарав усіх
У тому царстві Господь Бог…
А й Лев… За свій великий гріх
Із голоду останнім здох.
* * *
Так трапляється у цьому
Світі з нами усіма…
Хто, задумаймось, у ньому:
Всі ми – я, ти, він, вона?..
__________
*Куплерай (діал.) – дім розпусти.
Юрій ШИП